Могилевська, «Шанс», індуїзм і книга за 3 місяці: як дизайнерка Ольга Навроцька стала письменницею
Я можу сказати горда, що я письменниця. Так.
- А чи не страшно було взагалі закривати бренд успішний, на піку популярності, змінювати повністю професію свою?
- Я думаю, що буду сидіти десь на березі океану і курити бамбук. Така в мене мрія.
>> Чим нині ви заробляєте? Я що вам приносить от дохід найбільший?
- Це три роки праці. Це не так прямо звалилося з неба. Люди не розуміють, чому саме цю книгу настільки просувають.
>> Людей це дуже дратує. І я думаю, що це десь даже навіть заздрість якась.
- Окрім гарної обкладинки в цій книзі немає нічого цікавого. Не зачіпають вас такі коментарі? >> Добре, якщо я зараз от нажуся оцього всього і зупинюся.
Ні, я не зупинюся. Не треба зупинятися.
- Друзі, привіт. Напевно, за останні два місяці вам хоча би раз на очі натрапляв ось цей козак. Ви могли бачити таке фото в Instagram, відео в TikTok чи навіть заходячи в мережу магазинів АТБ.
Це хорт, головний персонаж фантезійного всесвіту хроніки сили, яку створили письменниця Ольга Навроцька та режисер Алан Бадоєв. Нині ми маємо лише першу книгу циклу "Хорт перший характерник".
Однак творці обіцяють нам продовження, окремий комікс та навіть фільм. Для книжкової спільноти книга Хорт перший характерник маркетинговий феномен, адже створення Всесвіту підтримали великі бізнеси. Презентація книги мала нетиповий світський фльр: медіа, шампанське, фотозони, професійні фотографи.
Усі ці фактори дуже підвищили очікування від фантазійного дебюту Ольги Навроцької, нині письменниці, а в минулому першої стилістки України та провідної дизайнерки. Ба більше, перші відгуки на книгу дуже полярні.
Одні у захваті, інші кардинально розчаровані. Я Альона Низовець і це лантерв'ю. Як ви вже зрозуміли, про феномен хорта, зміну діяльності та перші відгуки читачів ми поговоримо з Ольгою Навроцькою. Ольга Навроцька українська мисткиня, письменниця та дизайнерка.
У 2007 році Ольга відкрила власний бренд одягу Навро. Паралельно розвивалась як режисерка кліпів для гурту ТНМК Наталі Могилевської та Віталія Козловського. Перед пандемією Ольга закрила бренд, однак залишилась в творчому полі.
Нині активно розвивається як письменниця. У її бібліографії дві книги "Життя після смерті Маши звичайної та Хорт перший характерник". >> Пані Олю, вітаю вас.
Дуже рада бачити в нашій студії.
- Дуже приємно мені теж тут бути.
- Я пропоную почати нашу розмову з традиційного бліца. Я буду читати вам речення.
Вам потрібно його завершити.
- Отже, моє найбільше досягнення сьогодні - це спокій. Після закриття бренду Навро відчула полегшення. >> Я обрала письменництво, тому що яка скарка.
>> Всесвіт хроніки сили для мене це
- це мій план на майбутнє 10 років.
- Вау.
- Книга Хорт Перший характерник точно сподобається. >> Тут я не можу, тому що я письменник.
Що ж я можу сказати? Це мають вирішувати читачі.
- Добре. Мені подобається
- співпраця з Оленом Бадоєвим - це
- а це як працювати з космічним двигуном. >> Критика моєї книги >> перетравлюється всередині мене і стає ще більшим паливом для моєї творчості.
>> Окрім хорта, я б порадила прочитати книгу
- з моїх. Саме
- ні, можна взагалі.
- Взагалі
- так
- А я от зараз їхала, даже згадувала ще що я взагалі останнім часом читала. От тому порекомендую свою все ж таки книгу.
>> Добре.
- Життя після смерті Маши. Звичайно, якщо хтось Да, це перша книга. Хто любить хорта, читайте Машу. Це інший всесвіти.
>> Ми про неї також сьогодні трішечки поговоримо.
- Найскладніше для мене нині
- аа це балансувати між пеклом і життям. >> І останнє.
Після закінчення циклу хроніки сили я
- я думаю, що буду сидіти десь на березі океану і курити бамбук. Така в мене мрія.
>> Через 10 років,
- мабуть, так? А може навпаки я буду сиди сидіти на продовженні, на зйомках і не знаю, нічого планувати неможливо. >> До речі, оці 10 років це дуже цікава цифра, тому що я, коли готувалася до інтерв'ю, то знайшла ваш пост, де писалося про вісім років.
>> Угу.
- Що це за 8 років? Чому саме така цифра? Тому що ідея самого Хорта, вона виникла у в 2018 році. Тобто я її тоді народила, цю ідею і з нею ходила, варила в собі, придумувала, вигадувала, намагалася знайти партнерів, людей, які мене зрозуміють, які підтримають.
Ось і тому, якщо рахувати від початку самої історії народження, то вже скільки? Ну, вісім років, да, ми просто правильно сім. Сім сім років, да? Ну, зараз восьмий йде.
І якщо подивитися тенденцію усіх крутих проектів на кшталт Володарки чи там, наприклад, Дюна чи щось ще, то чомусь ця цифра 10, вона дуже сакральна для всіх. 10 років ходили по студіям, 10 років шукали можливості, 10 років там навіть аватари, які знімали, да? Тобто це якийсь підготовчий період.
І тому я так для себе вирішила: "Значить зараз книги підуть і якраз через два роки ми зайдемо на знімальний майданчик і почнемо знімати". Друзі, ще більше якісної аналітики, ексклюзивних інтерв'ю та корисних експлейнерів доступно для підписників Ліга Pro.
Посилання в описі під відео. 2018 рік. Вам приходить, е, образ,
- да, розкажіть, будь ласка, як це сталося. >> Ну, це така містична, езотерична історія.
Я тоді, а, в мене був такий період доволі депресивний, тому що я закрила бренд, не знала, чим я буду займатися, чи А ні, я була на порозі закриття. Ось я вже розуміла, що я не хочу цим займатися, але не могла знайти для себе, ну, якусь точку опори.
І тоді в моє життя ввійшли медитації разом з індуїзмом. І це зайшло через Наталію Миглевську, мою подругу, яка цим вже займалася. І там була навіть така історія, що коли я йшла в такому дуже поганому настрої, проходила повз її а дім і подумала: "Так, треба Наташки написати, щоб вона мене повчила, я хочу спробувати себе якось, ну, підтримати".
І прийшла додому, і вона дзвонить мені, дзвонить мені через півгодини, каже: "Мені тільки що в медитації прийшло, що я маю тебе навчити". Ну і після цього, звісно, не було ніяких сумніву, що цим треба займатися і єє щось таке, чого ми не розуміємо.
І от вона почала мене вчити. Я почала цікавитися індуїзмом. Дуже цікава філософія. Це ж не релігія взагалі, а просто філософія. Ось медитації, ритуали.
І є такий в у них дуже потужний ритуал, Ягія називається. Це вогняний ритуал, коли вони там спалюють все погане і просять все добре, збирають усіх богів навколо, читають мантри. Він дуже такий потужний, світлий, класний ритуал.
І ми ці ритуали робили. В нас не тільки ми з з Наташею били, в нас ще дівчата, наші духовні сестри, посестри, там, брати. Ось.
І є в мене така подруга, яка зараз мешкає. Вона харків'янка. Ось вона моя духовна посестра. І вона дуже глибоко в цій темі була. І вона ці ягі навіть проводила.
Це теж велика така відповідальність проводити ці ритуали і на свій день народження, а день народження в неї на День незалежності. Вона постійно каже: "Так, я отримала рознарядку зробити це там і там".
І в 18-му році вона мені написала: "Готь, я отримала рознарядку зробити це на Хортиці. Не знаю, як ми це зробимо, але ми маємо це зробити". І так все склалося, що нам дали дозвіл палити вогнища посеред Хортиці, посеред сківських курганів в просто в сухому старому лісі, але дали дозвіл.
І тоді взагалі всі двері відчинялися. І це був дуже потужний ритуал, на якому я перший раз почула мантру Шиві, таку дуже сильну. Потім в мене там були свої інсайти, і я потім ходила після цього ритуалу і ходила повз цих курганів і казала: "Вставайте і допомагайте.
Вставайте і допомагайте. Вставайте і допомагайте". Ми там зібрались, казали: "Не треба там нікого будити". Ну, когось я пробудила, тому що зранку я прокинулася з ім'ям Хорт.
Ну, ну, мабуть, хортиться, не знаю. Ну, це таке очевидно для мене імно. Мені було відчуття, що це ім'я завжди зі мною було. І потім сіла в дуже тако знайшла цю мантру шиві в такой шаманській дуже потужній обробці.
сіла в медитацію і там побачила просто, ну, я думаю, що це майбутні тітри нашого фільму, тому що я побачила неймовірну картину, коли на тебе з темряви починають виринати обличчя воїнів, козаків, сківські воїнів, ну, от просто все, що на цій землі було, а з між цим чорні вовки, чорні коні, і це все тако прямо як, ну, як та потік якоїсь енергії. І в кінці а в такому червоному просторі, червоному тумані і на червоній воді я побачила смерть.
А для мене смерть - це, до речі, от, ну, теж така тема для обговорення, тому що я її дуже боюся, боюся смерті близьких. Ну, взагалі для мене це дуже незрозуміла умова життя.
Ось не можу, я скільки не намагаюся з цим працювати, але все одно для мене це дуже болюча тема. І я, мабуть, а з нею намагаюся навіть трошки подружитися скрізь свої цій історії, але тоді вона виникла і в мене не було жодного страху. От вона перед мною стоїть, тому що в тій в тій медитації ти не дуже розумієш, де ти знаходишся, тому що це такий а така енергія йде.
І я її взагалі не злякалася і кажу: "Так, ану йди сюда до мене, давай ди сюди". І вона почала так смикатися по цьому чорму червоному туману і ні підійшла до мене. Ні підійшла, не змогла до мене підійти.
В мене був такий стан після Хортиці, після цього всього. Ось і замість неї от вона просто зчезла і з'явився величезний чорний вовк посеред цього червоного туману. Я цю картинку дуже класно пам'ятаю.
І в мене був такий спокій і таке неймовірне якесь відчуття, натхнення, що не розуміла для чого. А потім я почала їздити по місцям сили, цікавитися там, там, там, там, і в мене почала народжуватися подорож Хорта і наших богів. >> Ну, друзі, у нас тут, в принципі, лежить уже примірничок.
Потім пані Оля його підпише. Це ваша можливість виграти підписаний примірник Хорт перший характерник. Це перша частина циклу хроніки сили.
Для цього вам потрібно зробити три прості дії: підписатися на наш канал, поставити вподобайку цьому відео, а також написати коментар. Можете написати відгук про наш випуск, можете написати щось про книгу, що вас зацікавило.
А в мене наступне є запитання. Ми книжечку поставимо, нехай вона сьогодні, як ви казали на презентації, краш та новий український краш буде з нами. В мене запитання: як в цій всій історії з'явився Алан Бадоєв і на якому етапі? >> Він з'явився на початку вторгнення в 22-му році, коли всі були, ну, звісно, в дуже незрозумілому стані.
Ось. А-а, а я навпаки перебувала в якійсь ейфорії, відчутті, що зараз це все закінчиться. І я насправді в цьому відчутті перебувала доволі давно. І навіть зараз я десь в такому відчутті, я все одно страшно вірю в те, що все буде добре.
І мені почали писати люди, а я до цього вже постила щось про характерників, щось там розповідала. Мені кажуть: "Оля, треба робити твого хорта. Це прям зараз треба".
Я говорю: "Ну, класно, конечно, це треба".
- Ну, він не написаний був, правильно? Це просто створений образ у вас був. Там там вже були презентації, вже були якісь його замальовки.
Тобто я вже вже була вся ідея в мене в голові, я вже її проробила. Тобто я жила в цьому всесвіті в останні роки, з 18-го року. Вот.
І ми з Оланом просто вирішили вийти просто кави попити, як друзі і просто обмінятися своїм станом. Короче, 6сть годин ми гуляли по Володимирській гор горці, до речі, теж місце сили. І він каже: "А що ти там таке цікавий? От те, те постиш".
І я йому починаю розповідати: "От в мене така ідея, тра-та-та, тра-та-та". Я бачу, як в нього, як у дитини, так раз, раз, очі, очі, очі. І наступного дня ми домовились, що ми партнери і будемо робити цей проект разом.
І він дуже багато в нього вкладає і фінансово, і своєї душі, і своїх ідей, і і буде вкладати, тому що ми ще фільми будемо знімати. І поруч в мене просто така творча, але дуже потужна стіна, на яку я можу просто спиратися і писати книжки і розуміти, що в мене поруч такий партнер.
Це прям реально, ну, от знаєте, от іноді це здається має отакі співпадіння, да, тому що ми з Заландчиком же ж колись працювали і дуже плідно працювали, да, да, ми коли познайомилися, я вже була таким доволі топовим стилистом. Вот.
В нас дуже великий був період совмесної спільної праці. Ось. Але потім ми розійшлися, в мене був бренд, свої там якісь проекти. талант знімав.
І ми зійшлися в той момент, коли на просто на навколо було все дуже незрозуміло, але ми один за одного так взялися і всі ці роки, поки ми там розробляли наші трейлери, там концепції, щось ще там робили під цими обстрілами в блекаутах, все це, ми кожен раз собі казали: "Боже, цей проект тримає мене при жи, ну, при розумі взагалі і є і дає надію". Я взагалі вважаю, що якщо ти все ж таки кажуть, що от зараз під час війни треба жити одним днем.
Звісно, треба, треба розуміти все, що може відбитися відбутися, але я думаю, що коли ми будуємо наші плани і віримо в них, ми собі вимальовуємо інший шлях. Ми щось перебудовуємо в цій долі, яка на нас звалилася.
Тому я вважаю, що попри все треба планувати, мріяти, робити, просто битися головою обсю стіну, лупатию скелю, але не зупинятися, тому що так ми можемо якось змінити обставини. >> Але ви називаєте Алана співкреатором цього всесвіту.
Чим саме він займається? Він якраз взяв на себе оцю всю операційну роботу.
- Операційна в нас, ну, доволі велика команда. >> Так, >> звісно, він взяв продюсерську на себе на себе роботу таку чоловічу, да? Тобто ми же ходимо, ми постійно в пошуках грошей, підтримки.
Це займає дуже багато часу. Ми робимо ці презентації, постійно їх захищаємо. То есть ми постійно в процесі пошуку партнерів, комусь здається, що на нас звалилися все, що зараз звалилося, воно не зло не звалилося. От для цього була проведена величезна робота.
Потім Алан, ми з Аланом, наприклад, якщо в мене виникає така ідея, я обов'язково з ним це проговорюю, там щось ми з ним разом додумуваємо. І, наприклад, він для мене найкраще дзеркало і найкраща перша думка, яку я маю отримати, тому що це мій партнер, я йому довіряю.
От і тому я, коли щось пишу, я, звісно, відразу скидую йому, щоб він читав і, ну, і там, тому що він зараз буде займатися вже конкретно ми будемо зараз робити сценарій і там вже дуже буде багато від нього залежати, як від режисерського бачення його. Вот.
І тому в нього зараз свій буде такий момент супертворчий з цим.
- Все ві, що ви бачите. Ну, це ми от неможливо пояснити, коли два партнера щось робть разом, да? То есть это такий постійний пінг-понг. Вот.
І коли в тебе поруч такий потужний креатор, то цей пінг-попунг - це одне задоволення.
- Друзі, ми виявили велику проблему. Ви дивитесь наш контент без підписки, а це прирівнюється до злочина.
Ви ж тільки подумайте, для вас це одна дія, а для нас велика мотивація створювати і надалі якісний українськомовний контент. До того ж ми сміливо рухаємось до срібної кнопки.
Тож долучайтесь до нашої спільноти. У нас завжди актуально, достовірно, корисно та різноманітно. І про вподобайку та коментар не забудьте. Все.
Приємного перегляду. Всесвіт хроніки сили нині налічує які продукти? Тобто у нас є перша частина книги, я так розумію, буде три всього. Ну, ви так анонсували, так? Три книги.
У нас буде трилогія. Далі буде фільм чи мультфільм? Буде фільм. Ми хочемо фільм. Хоча я внутрішн, вибач, я внутрішнє готове і для до анімації. Ну, тобто я розумію, що це тоже може бути, але, звісно, хочеться художній фільм.
>> А буде комікс наступного року, буде друга частина. Ми будемо постійно оновлювати наші наші продукти. Я не можу даже назвати це продуктами, це артефакти.
От. І зараз ми дуже потужно і, як це сказати, з ноги зайшли просто до людей через АТБ, через величезну мережу. >> Ось.
І мені з одного боку, я не розумію, як це, ну, як це сприймати, а з іншого боку, коли я чую, боже моя, чотирьохрічна дитина спитала, хто це я сказав казак. Тобто вона заходить в магазин і бачить козака.
І це вже закладає якісь дуже класні штуки. Діти тішаться цими картками, грають в настільні ігри, от в этот в додаток в ОТБ. А і для мене це неочікуваний результат, тому що саме діти, підлітки і діти.
І я розумію, що
- але же цільова аудиторія була націлена на Янгедал.
- Да, Янгедал, але в нас навіть там 10,7 є вже. >> Угу.
Ну, це, да, це молод
- зовсім, да. І там, а, матусі читають своїм дітям на ніч хорта. І прям, ну, це такою, я думаю, що це росте те покоління, яке буде вже дивитися фільми і буде згадувати в дитинстві. Ну, от як з Гаррі Поттером вийшло, да? То есть люди почитали і виросло ціле покоління, поки вийшла книга і вони вже її чекали.
І це буде дуже круто. Янка Далц. Да, я так розумію, що це наша аудиторія і вона реально, ну, така потужна. Мені вообще здається, що хорт він не має якогось вікового обмеження, судячи з усього, ось цих відгуків, які я отримую.
Там і матусі читають 80тирічні бабусі, ось і чоловіки, і діти, і, ну, от, отак. Тобто я взагалі моя мрія, щоб це був такий народний, любимий герой, якого любили всі, просто тому, що він краш, класний наш і оособлює наших пацанів. Ну, >> ну, власне, я навіть бачила от мету вашого проєкту прописану, то це створення епічного світу, міфу, легенди українського.
Ну, у нас була мавка. Досвід мавки був непоганий. Так, потім у нас Довбуш був фільм також. Так само він через різні бізнеси і різні мерчі просовувався. Те саме із зараз ми бачимо з Хортом.
І тут дуже цікаво, тому що я одразу привідкрию завісу. Я прочитала цю книгу ще до її публікації. У мене була така нагода. І дякую вам за довіру.
>> Дякую.
- Е, і, е, я, коли зробила відгук на своїй сторінці про харта, е, мені в Тіктоці написали, що люди не розуміють, чому саме цю книгу настільки просувають. Деякі навіть називаються агресивним маркетингом.
>> Ага. Ага. А ми ще не починали.
- От в мене запитання. Як вам вдалося залучити такий великий бізнеси, як Ощадбанк, Mastercard, ДТБ, аптекарожнік на те, щоб вони інвестували в цей проєкт?
- Ну ж кажу, це велика робота, велика праця. І звісно, коли ти проводиш таку велику працю, є якісь магічні співпадіння, які немагічні.
Ось тому, що для цього була багато зроблено, тому що ми три роки просували, продавали, розповідали, впевнювали людей, що ми хочемо це зробити з цими нашими палаючими очима, тому що ми та Саланом дуже любимо цей всесвіт і вся наша команда. І ми цим заряджали і поступово ми залучили таких партнерів.
Тобто це три роки праці, це не так прямо, ну, звалилося з неба,
- але на той момент ще не написана була книга. Да, ну у нас вже у нас вже є логлайни, синопсиси, у нас же весь всесвіт вже побудований.
Книга пишеться вже на на тому тлі, на якому вона вже придумана. Я знаю, чим вона закінчиться. А ось, звісно, коли ти починаєш її писати, до додається дуже багато нюансів, коли ти щось переживаєш, якісь нові досвіди. Але канва самої історії, вона вибудована і ми знаємо, чим вона закінчиться.
І тому ми ми навіть були вже розмовляли з Нетфліксом, з з офісом нашим європейським, да? І він сказав ще не було ще книги, він сказав, що він такої презентації і такої проробки світу не бачив в цьому регіоні. Тобто ми показали такий професіоналізм для нього, що він сказав: "Мені дуже все подобається.
Я навіть зараз можу вас відправити в американський офіс". Вони можуть навіть сподобатися. І вони просто заберуть у вас права і ви не зможете нічого робити. Ви хочете так, щоб у вас відбулося, як з відьмаком? Ми сказали: "Ми не хочемо, щоб так відбулося, як з відьмаком, коли просто історію повністю пере переробили і спотворили".
Ось тому він сказав: "Вам потрібна історія успіху, історія людей, які вас знають. Тобто має бути якась фанбаза". От.
А я не не наважувалась писати книгу. Для мене був такий челендж. І в цей момент ми зрозуміли, що треба писати і треба робити саме. Перше було слово, знаєте, як >> ось і тому книги, комікси, величезна наша підтримка наших фанатів аудиторії.
І ми дійдемо і до фільма, де ми зможемо контролювати процес і впливати на те, як це відбувається, що найважливіше. >> Тобто я правильно розумію, що коли ви йшли до Нетфлікса, то ви хотіли продати ідею фільму без книги.
>> Да, у нас вже був там сценарій перший, да, ми вже йшли, да, він сказав, говорить: "Супер", говорить: "Ну, ви не будете мати ніякого контролю над ситуацію". Я би вам рекомендував би трошки не поспішати, спокійно вибудовувати силу свою цю внутрішню свого продукту, да, і потім вже йти шукати спів.
Треба ще знайти співфіс фінансування. Це дуже важливий момент, щоб знайти хоча би половину грошей на проект. І тоді в тебе буде реальна можливість контролювати, як це буде в результаті.
>> Чи правда, що Netflix вам також сказав, що екранізація можлива, якщо книга стане бестселлером?
- Да. Вони скажу: "Ну, звісно так, вс все ж так.
Ніхто ж не обирає щось таке, що що невідомо." Тому, звісно, нам дуже важливо, щоб це був бестселлер, але щоб цей бестселлер був реально улюблений людьми. І тому вот эта історія, я бачила коментарі вашому у Тіктоці, я ж проди продивилася, попала, от там був агресивний маркетинг, людей це дуже дратує.
І я думаю, що це десь даже навіть заздрість якась, тому що не всі не всім так вдається. Но ми реально багато працювали для цього і ми йшли по канонам всіх крутих проектів. взагалі так потрібно просувати книги і, ну, якщо б у нас були можливості кожну книгу українську отак вести, це було б дуже правильно.
Нам вдалося так зробити. І потім я ще бачила там коментарі з з приводу Відьмака,
- що хтось очікував там, значить, що час відбувається, те, що я зараз читаю проміж реальною величезною кількістю любові. Я бачу там якісь хейтерські ці коментарі, а і бачу, що люди щось своє чекали, а отримали то, що вони не очікували.
І це, ну, я розумію, що це розочаровує людей, але, ну, я пишу своє. І хтось там написав в коментарях, мені здається, що відьмак поскладніше світ, ну, типа всесвіт. Але якщо хтось читав Відьмака і пам'ятає, з чого він починався і яка була перша книга, >> так, вона була дуже проста.
>> Дуже проста, цікава, але проста. І тільки в кінці з'явилася Цирії, це дитят-тата. І вже потім він так вже занурився і роззививав цей всесвіт, що він здається нам зараз складним і многочаровим. В першій книзі цього не відчувалося.
В першій книзі відчувався просто захват від цієї історії, від нового героя, від цієї міфології і адволора книги. Ну, грубо кажучи.
От тому я би порекомендувала тим людям, які, ну, чи ну вважають, що не складний всесвіт, дочекатися наступних книжок. Я думаю, що коли вже трилогія вийде, в всіх буде вже повна картина, тому що я не можу в першій книзі розказати всі фішки і всі штучки, які ми закладаємо в цю історію і що де спрацює.
І спрацює зовсім неочікувано. І я просто, ну, над цим працюю і розумію, що, боже, люди, ви ще не читали, ви навіть не уявляєте, що вас чекає. От тому от, ну, от я от так от до цього ставлюсь.
Я вважаю, що кожну українську книгу мають так просувати.
- Це так. Але тут важлива підтримка бізнесів тоді, тому що сам книжковий ринок український, та мені здається і світовий, е, можливо мене хтось виправить в коментарях, що він не так потужно розвивається в принципі і росте економічно, як, наприклад, навіть ну таке собі порівняння, але я знаю, наприклад, ринок секс-іграшок набагато вище росте, ніж а це
- і можливо це хорт якраз прекрасний приклад того, як бізнес вклався в те, щоби просувати це. >> Так, >> е, можливо, да, це буде хорошим поштовхом до наступних >> хорошим прикладом, так, да, хорошим прикладом, що це можливо і можна, ну, нам повірили, тому що в нас вже є теж історія успіху своя і у Ола, і у мене в нас є якась репутація, тому, звісно, в нас повірили і дали і допомогли нам.
От я розумію, що не всім так вдасться зайти з ноги відразу і класно все зробить, але до цього треба, ну, це треба робити і це треба пам'ятати, що класний маркетинг, це не про агресію і не про нав'язування, це норма життя. От якщо там, ну, ми звісно спираємося там на приклади, як просувають фільми там і серіали, ви ж бачили, да, коли до дім дракона вийшв, боже, все обклеили, ходять по вулицям.
>> Ну, власне, це дуже схоже на просування от якраз кінострічок. Ми хочемо показати, що, ну, ми будуємо всесвіт. Тобто книга, як Аван каже, це такий ключ для цього всесвіту, да? Тобто ти заходиш через неї і потім вже ідеш.
Але ми навколо цього вже багато будуємо. І найбільша наша мрія, звісно, зняти кіно.
- Угу. Але сценарист у вас є окремий, не ви пишете сценарист. >> А ми пишемо.
У нас сценарна група навіть.
- Угу.
- Ну от. Ну, але сценарій пишеться по книзі.
- Не боїтесь віддавати комусь іншому історію?
- Ну, я ж там теж в цій групі. Я я як той коршн сиджу над кожними нюансами сенсовими, які я туди закладаю, щоб вони не не загубилися, щоб все було як є.
Ось. Але просто, ну, воно якось все відбувається. Ми зібрали команду людей, яка з нами на одній хвилі, які дуже люблять це, читають. Ось і тому немає проблем з цим.
>> Скільки на сьогодні ваша команда людей?
- Нас четверо зараз, да?
- Угу. Це ви партнери
- і два сценариста з нами, да? І один з них, Сергій Коратун - це людина, з якою з 18-го року в цьому проекті. Тобто він в 18-му році, будучи ще таким починаючим сценаристом, дуже в мене повірив.
І ми з ним дуже багато там пропрацьовували, придумували. І от він зі мною досі і допомагає, і пише, і буде. Ну, цей всесвіт, в нього така енергія, що коли людина його вже полюбила, то вона і працює з ним задоволенням, і читає.
>> Ми так і хотіли. Як ви думаєте, що запевнило окрім вашої медійності, історії успіху з Оленом, так, так би мовити, змотивували бізнеси підтримати вас? Сама історія, те, що хор - це патріотична книга, якої нині яка якраз нам можливо і бракувало оцієї от історії войовничості, історії козацтва, відродження слов'янської міфології, про яку мало говорять, якщо так подивитися публічному просторі. Тому що кажучи я сиділа і пря висувала і потім читала та читала додатково, тому що тут поєднується слов'янська і скільська міфологія, а в сківській міфології я взагалі повни.
>> Ну, там взагалі мало чого залишилося нам, на жаль.
- Власне,
- що і дає, кстати, до речі, поля для фантазії. Ну >> так от моє запитання.
За рахунок чого ваш проєкт так підтримали? Як ви думаєте, ваші здогадки? Ну, я думаю, тому що ми професійно і дуже наполегливо його презентували. >> Були відмови від бізнесу? >> Звісно, звісно.
Нам один бізнес сказав: "Знайдіть п'ять партнерів, приходьте". От нас зараз чотири. Ну, наприклад, да? Хтось сказав: "Ні, це не наша тема". Там, наприклад, хтось не зрозумів спочатку, ну, подивимось далі, як це буде.
Звісно, були відмови. Три роки. Як ви думаєте, знайти цих партнерів? Це прям як от хор з рахманкой ходять по місцям сили, збираються часткі сили, тратять свої нерви, здоров'я і все, і час. І насправді хочеться просто творити, писати, створювати сценарії, малювати все, що завгодно, тільки не це.
Але це величезний шмат. Ми як шоуранери нашого проекту, а шоуранери мають бути і в творчій частині, і в цій економічній. >> Як нині реагують люди? Ви їздили цілим туром, Україною від Харкова до Тернополя.
Ви казали мені поза кадром, що був абсолютно різний досвід глядачів. Ви розкажіть, будь ласка.
- Ну, досвід отн був різний, але дуже позитивний. Но в сенсі, тому що в кожному місті вдруг з'являлися якісь дуже не такі цікаві люди і чи цікаві історії.
Кожне місто щось таке розповідалося. В кожному місці були люди, там хтось кавже, так це ж от я згадую, як я своїх батьків не могла вивести. Це ж прямо от про домовиків.
Хтось говорить: "Боже, це ж кімари, це ж РПЦ". Я говорю: "Ну, звісно, це РПЦ". І є люди, які дуже класно відчули мої аналогії, алюзії і які розуміють. І от зараз я так дивлюся, просто я теж проводила дослідження, як іде шлях книги, що спочатку, коли книга виходить, багато любові, багато підтримки, тра-та-та, а потім іде така синусоїдний такий спад і там вже починаються от тіх, кому щось не вистачило.
Там мова сильно проста, мені так це дуже подобається. Може цим людям просто дати в курси в Гарварді, як в чаті взагалі писати людей. Ну окей.
Ось. І тут на цьому етапі дуже-дуже прикольно. Ти бачиш своїх справжніх читачів, які реально відчувають. І коли тобі пишуть: "Боже, я на одному диханні, я тільки що просто говталась, прочитавши всю книгу.
Боже, це якась медитація. Я думаю, це як є в місках є оцей рептілоїдний холодний розум, да, який постійно в тривозі і постійно шукає якогось там са, а є лімбіческий, який приймає енергію. І от я розумію, що хорт впливає саме на цей лімбічну цю частину, тому що у людей, якім реально подобається, в них прямо захват.
І мені навіть якийсь момент так даже незручно думаю, боже, ну що ж я такого написала потім? Та ні-ні, все, все добре. Я зібрала відгуки на Гудріці і на Врок.
Це два таких застосунки, хто не знає, це два застосунки книжкові, де пишуть відгуки якраз на книжки. Е, я хочу обговорити деякі.
>> Давай там якісь були страшні. Давай.
- Якщо чекаєте високе епічне фентезі, вам не сюди. Це легка фентезі на основі слов'янської мітології та історії про козаків. Можливо цю книгу віднести навіть до казок.
>> Да, так і є. Ще люди, у яких є внутрішня дитина. Мені тоже недавно такий відгук прийшов. Вона говорить: "Я перша дівчинка написала, я перший раз за скільки-то років відчула себе, як в дитинстві, коли читала Гаррі Поттера. І в мене просто вообще був новий всесвіт перед очима." Вона кать: "Я відчувала ці дитячі відчуття".
Тому так, я думаю, що можна. Це фантезійна казка, можемо так сказати.
- Якщо коротко, легка, швидка і цікава. Тепер би хотілося прикл про всі ці містичні світи.
>> Тобто після трології ми чекаємо, що було до
- мене в мене там взагалі інший план. Я в другій книзі буду паралельно розкривати всю пере предісторію. >> Дуже хотілось би, щоб ця книга мені більше сподобалася, але маємо, що маємо.
Знаєте, ті книги, які були написані чисто задля подальшої екранізації. Ця книга саме така.
- Клас. Я вам скажу, що що це о чому це говорять для мене? О тому, що вона написана легкою кінематографічна.
І люди теж такі відгуки є, що я ніби кіно подивилася. І це дуже класно, тому що я, наприклад, не знаю, це вже кліпове мислення моє, да, з роками чи щось таке відбувається, але я довгі описи не люблю, чесно, і ніколи не любила. Я постійно їх читала по діагоналі.
Для мене важно, що відбувається важливо, да, дійство, діалоги, сетін, динаміка, да, тобто книж. Я не хочу вот это, коли ти читаєш, я потом раз от дети взагалі забув, що ти читав, дети. Ну, я таке, ну, не люблю.
Ось. І взагалі так не, ну не потрібно так писати, друзі. Ось. Але найважливіше, що люди бачать в цьому вже кіно. Це дуже круто.
>> Йдемо далі. В перших главах взагалі суцільна тавтологія та недоречні повтори цілих фраз та дії. От я не зрозуміла ці постійні сюжетні нагадування для хорта, бо герой попав в казковий світ чи для читача, щоб і той не забув, що події в казковому світі. Не дивлячись на все це, я ще топлю за цю книгу, бо дуже мені сподобались люзії на сучасність, та вся поганська нечисть досить гармонійно вплітається в сюжет.
От, тож непогано, але в оці я намагалася зрозуміти, що мається на увазі тавтологію, аналізувала свій текст. В мене є такі прийоми, я повторюю якісь речі.
Це мій такий письменницький прийом.
- Приймається. Гама емоцій не вщухала під час читання. Від це дитячий лепет до най буде непогано. Врешті-решт, я рада, що такі книжки з'являються.
>> Ой, я вам скажу, Людочка, що дуже складно робити революцію. Просто я розумію, я коли заходила на цю територію, я вже знаю цю аудиторію, яка любить епічне фентезі. Я розуміла, що я зараз прийду зовсім з іншою мовою, зовсім іншим стилем, взагалі зовсім інше.
І зроблю так, щоб, ну, це людям, які люблять саме Толкіна, якого колись хейтили за те, що дуже багато описів, от то ця книга не для них, звісно. Але мені здається, що за мною підуть молоді письменники і піде оця література XX століття і вона нарешті відерве відірветься від цих канонів X-19го.
Тому що сучасна література має бути, як це сказати, точна, динамічна, глибока і без води. Ну, це моє таке відчуття. Не знаю, може, я не права.
Я знаю, що є люди, ну, може даже навіть ви, Альоночка, любите сидіти і читати там описи а якихось там. Я на жаль ні.
І моя аудиторія судячи з усього. Тому я несу ідею, несу світло і несу оцю динаміку людям, щоб вони не вп не впливали кудись в інші боки, а саме слідкували за сюжетом, який для мене дуже важливий. Так, а що там ще? Там може що страшно є.
>> Окрім гарної обкладинки, в цій книзі немає нічого цікавого. Я впевнена, що її написав штучний інтелект в стилі оповідання, но не дуже спрощений. Ніяких складнопідрядних речень.
>> Клас. Клас. Зачіпають вас такі коменти.
- Ну, звісно, зачіпають.
- Ну, от
- зачіпають. Я на минулого тижня якраз там начитала з цього всього. >> Угу.
>> Вот проробляла це в терапії для себе. Вот все це аналізувала. В мене є люди, з якими я це можу обговорювати. Вот і прийшла до того, що в неділю після всього тижня я їла прям кожен день оці коментарі.
От просто сіла і написала ще два розділи.
- Підживлює. Не то, щоби підживлюю, просто я вже з роками навчилася з з цим поратися. >> Угу.
>> Думаю, раніше, там років п'ять-шість назад, мене би це вбило би там на півроку, мабуть, на такі коментарі, а зараз це мене не вбиває. Я розумію, просто я розумію свою цінність, як письменника, що я людям несу такі емоції, а що книгу реально купують, читають дітям, дорослим, військові, бабушки, дідусі, короче, всі, хто хочеш, читають.
Ось тому я розумію, що я все роблю правильно. Я розумію, що я не зможу всім сподобатися. Єсть така українська говірка, що типу ще такий не народився, який в цим щось згодився чи пригодився, да? От я з цим теж постійно в своє в своєму житті, як це працюю, розуміючи, що я не можу всім сподобатися. Не мій стиль, не моя ідея.
От, але я бачу просто, як це пропорції цього всього і це мене не вбиває, а навпаки.
- Але ж, ну, ви в медійному житті вже, ну, бага, да, я вигрибала за все, що можна багати. Ви були в шансі, де ну не було тоді соцмереж, звичайно, щоб можливо, да, там обговорювали, але явно це не найприємніший світ шоу-бізнесу, тому я впевнена, що у вас і закалка була до цього чимало.
>> Ну до цього не дивиться, коли ви щось робите, ви все одно вкладаєте душу серця і коли тобі по душі, по серцю отам уйозають, то, ну, звісно, я не думаю, яка має бути закалка, який панцир треба від відростити для цього. Ось.
Але от мій досвід уго тижня показав мені, що я таки щось можу. То есть я можу впоратися з цим станом, а розуміти, чому люди це пишуть, що це їх відзеркалення, чи їх якісь очікування, чи їх думка. І це не стосується мене зовсім.
От і над цим попрацювала і прям і така собою горда. Написала два класних розділи реально просто отак на одному диханні. І хочу зараз повернутися і писати і буду писати.
І зараз ще видам Машу, яка просто людям голови знесе і буде тоже багато всього, всяких розмов. Ну, я в мене навіть такий вже азарт трошки, тому що я розумію, що я що я пишу сучасним сь сучасною письмовою мовою і я вриваюсь на цей олімп, який там вже вистраданий, вистражданий класиками жанру. І, звісно, я буду, ну, не всі будуть мені раді.
>> А ви знаєте, що на українському літературному ринку вже є роман "Трилогія про козаків характерни"?
- Да. Він это dark фентезі поводрі.
Так. І мене постійно, я бачу, як нас постійно намагаються порівняти, стикнути лбами. Я не розумію навіщо взагалі. Але я почитала відгуки на ПДРка, до речі, коли він починав.
>> Ну, це ж перевидання, да, у Павла Дерев'янка це і там теж було. Боже, то з ціє складно, то неможливо читати, то там губишся, тра-та-тата. Неможливо сподобатися усім.
А зараз у нього така потужна фонбаза, його обожнюють і він молодець, не зупинився. Я для себе подумала: "От добре, якщо я зараз от нажуся оцього всього і зупинюся?" Ні, я не зупинюся. Не треба зупинятися, що це нормальний розвиток чогось нового, коли щось нове вривається в життя людей, до чого вони не звикли, чого вони очікували, чи очікували щось іншого, судячи з усього.
Ось. Ну, все одно потім це вирівняється в свою я в мене буде своя фанбаза, у Павла своя, тому що ми в абсолютно про різні речі пишемо. >> Це правда.
У вас абсолютно різні романи і на різні цільові аудиторії.
- Абсолютно. Абсолютно.
- Я, коли модерувала розмову з Павлом, презентації його першої книги, е, першої частини Аркан Вовків, він мені сказав про те, що от як він досліджував оцей світ, е, козаків характерників, він займався якраз історичними реконструкціями. Він вбив і розумівся.
Як ви досліджували сківську і слов'янську міфологію, щоб написати цю книгу?
- Ну, я брала консультації. В нас мені дуже допомагала.
Єсть така Олеся Наумовська, прекрасна моя любов моя. Ось вона мені дуже допомагала. Вона мені збирала інформацію, розповідала, але а я для себе вирішила, що я створю абсолютно нову історію. Я нічого не реконструю, ні за що.
Я буду цеп чіплятися тільки за важливі якісь глибинні моменти. От тому в мене взагалі потім, коли закінчиться трилогія, я думаю, що тоже у багатьох буде з багато запитань. Мій шлях характерника не такий класичний, як, наприклад, Павло вивчав, як це від те, що до нас дійшло.
Опять таки ми нічого не знаємо. Та проблема нашої міфології, історії в тому, що його постійно витирали, стирали, тра-та-та. І оці знання характерників, які Павло десь знайшов, відійшли, ось це дуже важлива річ, але вона теж неоднозначна і не і не факт, що так саме було.
Це теж десь фантазія. От як ця книга Велеса, яка вийшла, да? Хоча для мене, наприклад, я так розумію, що ця людина, яка робила книгу Велеса, вона в той момент просто отримала теж потужний інформативний якийсь меседж. Не, тому що те, що вона написала - це дуже класна фентезісторія насправді.
І вона доволі таки архетипна, і вона логічна, як для релігії. Просто людина взяла на себе місію відтворити те, що в нас забрали. Потім це перейшло в рідновірство.
Там Русня ж це підхватила, да, і це ж крутиться навколо цього. Тому, наприклад, мені було дуже важливо ні жодного жодного відношення не мати до рівновірства. В мене боги, все, я все перемішала, поженила тих темі там.
Короче, зовсім по-іншому. І саме так же про козака характерника я йду зовсім з іншого боку абсолютной сказки і фантазії. Тобто що він полубог, от що він там виховувався казаками і богинею смерті до цього, да? Тобто це ж не шлях реальної людини, це все одно герой архетип полубог полу полулюдини.
>> Чи правда, що хорт, у хорта точніше є прототип?
- Так, звісно, є в характері хорта дуже багато фагот. >> Угу.
краще його бік зсь. Ось. І взагалі в ньому багато того, що мені дуже подобається в чоловіках. Це людяність, це почуття гумору, це доброта, це сміливість. А ось і це іронія, сарказм.
Мені теж подобається, коли він іде, ну, типу від розуму такий. Вот тому, але я розумію, що це наші чоловіки взагалі сучасні часто такі і багато з них воює за нас. І от я бачу там тіктоки, пам'ятаєте, з перших днів війни, як ми захоплювалисяками наших військових, як вони себе Це ж такі самі хор хорти харти.
>> А чи є якась героїня, в яку ви себе вклали або, можливо, стали для неї прототипом?
- Ні, там всі, там всі частина мене. Мені воще здається, що коли письменник, дивиться, є такі люди, є письменники, наскільки я розумію, вони а-а дивляться навколо, а ведуть спостереження і потім описують людські емоції, які вони не проживали, які проживають там, наприклад, інші якісь люди.
Все, щось тут, це все частинки мене, різні мої частинки, які між собою там розмовляють, щось вирішують, щось там переживають чи думають, чи ходять. Тому в кожному, навіть в хорті багато мене, >> наприклад, >> ну там почуття гумора чи ж воно ще.
>> Ось в мене така специфіка, що я не можу писати про реальні речі, я можу тільки про вигадані писати. Тобто я можу в вигаданий світ закласти реальність, але це все одно буде в оцій вигаданій бюрці.
От тому ці всі це всі частинки мої сублічності, да, сутності мої, вони там розмовляють. І є такий дивний момент в мене, коли я пишу і коли я прям занурююсь, я не вже не відчуваю, хто це робить, як це відбувається. Тобто я даже навіть тут нічого не чую.
Я просто пишу таке відчуття, що через мене передають. І коли вони починають свої діалоги, це взагалі как прям в фільмі про маніяків починаються просто розмови всередині мі мого мого якогось внутрішнього світу. Тому це вс там є в кожній відображення.
Ну, Марена, наприклад, для мене оця мудра а українська мать матер, яка виховує своєго сина, розуміючи, що в будь-який момент він може піти і загинути за за світло. Для мене от вона це вона рахманка десь десь я, тому що я теж така трошки, як це сказати, в масіноді буваю, тому що там в мене багато всього доброго і класного, но всім це не треба показувати, тому може, наприклад, колись там якесь відчуття, що я можу бути якась холодна, наприклад, да, от, але всередині багато чого.
Потім, ну, Соломія - це взагалі всі наші жінки прекрасні, які теж мають відпустити своїх чоловіків на на великий шлях за великою метою. От, ну я взагалі, коли їх пишу все це, я це все не придумаю.
Я потім, коли я вже читаю своє перечитую, думаю: "Ага, от мене звідси ця ідея, значить, ви тут у мене така асоціація". От для мене це іноді теж відкриття.
Ну, там чому я це зробила? Це прям такий шлях. А от я хотіла повернутися до сківської міфології. Мене колись вразила історія а про так звану алтайську принцесу. Не чули таку історію? >> Ні, ні.
що колись, мені здається 80-й чи 90- 80- мені здається, на Отаї було знайдено саркафаг дерев'яний, дуже класно збережений і дуже крута збережена мумія там була жіноча. Було дуже багато досліджень.
Вона була якась явна з якимись духовними святами пов'язана, тобто не аристократка, але щось чи жриця, чи щось таке. От.
І в неї навіть на шкірі татуювання збереглось. Померла, до речі, від рака Гордей. От теж казалось би, да, 2000, там, 3 000 років тому, скільки? Диві,
- вот і її взяли на дослідження, забрали з Алтаю і повезли в Мордер. Ну, в это в The Capital of Мор і після цього на Алтаї стався страшний землетрус, дев'ять балів.
І зібралася вся спільнота Алтая від шаманів до науковців. І вони сказали: "Повернить нам цю принцесу, повернить її, тому що вона тримає цей край типу в рівноваги". І її повернули кудись там поближче.
І в мене виникла ідея матері Хорта, яка пішла туди і поклала себе, щоб закрити цющелину, з якою постійно сочиться ця темрява, яка перетворює все на ніщо. Тобто от такі от в мене асоціації.
Отак от я отак мій музик і моя творчість отак от вона все перетворює. Ну, виходить, що ви створили всесвіт, надихнувшись просто абсолютно різними легендами, міфмидуїзмом та філософіями, історичними фактами і власне сьогоденням, тому що ця книга, сюжет книги і це алюзія на сьогодення, так, на те, що ворог з північного сходу напав,
- який був з нами всі тисячі років нашого прекрасного життя. >> Ви написали цю книгу за три місяці.
Як так швидко вдалося?
- Просто сиділа і писала, тому що я знала, про що я пишу. От, наприклад, друга книга зараз іде набагато повільніше, тому що до того от написати першу книгу, в мене вже було два навіть сценарія
- Угу. >> розробки.
Тобто я знала вже, що за чим іде. В мене вже були навіть діалоги якісь там. І було багато вже ідей, вона накопичувалась і тому вона прямо так хух і виплюснулась. От.
А друга книга зараз поскладніша, тому що не так все продумано, не так все я якось настільки була зосереджена на першій частині, що я далі навіть не фантазувала, ну так от не розробляла. А зараз я кожен вечір вкладаюсь і починаю так ми пішли тудиторату.
Потім все це записую, структурую обов'язково, тому що я дуже багато подій, які я маю не забути туди включити. Тому що, наприклад, якщо ви будете читати мої іншу книгу Машу, там чисто моє внутрішньої такої монолог іде і мені там, ну, я не плутаюсь там, а тут прямо багато подій, які я маю тримати в фокусі.
Це навіть більше сценарна тема, але маю. От тому я собі виписую структуру, що за чим іде, і потім починаю вже розписувати. І от я дуже люблю пройти в оцю обов'язкову частину самої історії структури, а потім вже туди навалювати думки, роздуми, гумор, розмови.
Ну, оце все. От дуже люблю цей процес. Оці дві два розділи, які я написала, я якраз на етапі вже, коли я ці маленькі прикраси добавляю і мені я вже кайфую, що до цього ти така відповідальність. Ти сидиш відповідально, тобі потрібно це зробити, потім починаєш вже кайфувати.
>> Вона вийде наступного року.
- Так, я сподіваюсь. Ну, мені треба її написати. Але це не перша ваша книга. От ви сьогодні декілька разів згадували історію Маші.
Книга називається "Життя
- після смерті". Так, Маші, звичайно.
- Що це за книга? Це також фентезі?
- Так, це фен, ну, це взагалі мій жанр. В мене, до речі, є третя книга, яка ще не вийшла, але є в аудіоформаті.
Її читає Ірма Вітовська. Це абсолютно дитяча книга, до речі.
- Ага. Та я бачила свіна кролики або в пошуках золотої русали. Я бачила трейлер, якщо я не помиляюсь, я робила таку заїда робила такі відосики.
Мрію теж її колись вже надрукувати. Ну, вона просто потребує багато ілюстрацій. От і тому якось поки не не взлітає. Ну і як історія самого маленького героя, він там не може взлетіти.
Взлетіти. От. Ну, думаю, що взлетить всьому свой час. Маша - це взагалі теж така містична історія, тому що першу версію цієї книги я написала в 98му році. От в мене про це запитання, тому що я бачила дуже багато інформації про цю книгу і там >> 98, потім 2011, >> а потім виходить от 2018 якось 2020, якось так.
>> Воно мені здається якось між этими що між між ковідами втомиці всі щасливі два дні, да? Дуже дуже багато різних дат. Я так не зрозуміла, коли ця книга вийшла.
[сміх] А в 98му році вона була написана перша версія її. А писала виключно для себе. Тоді якраз от для мене відкрився жанр фентезі. Я багато начиталася і щось мене от понесло.
Я її так написала. І в мене взагалі вдома є папка завжди в комп'ютері, яку тягаю з собою вже 20 з чимось років. Називається початки.
І в мене таких початках було ой-ой-ой, скільки я починала, потім не не доходила там далі. І от так само могло статися з цією Машею. Був початок, я там до якогось моменту написала, далі не знала, що це буде.
І пройшло десь пару місяців і мене прямо так аж штирануло. Я думаю: "А ось хто мій головний герой". І все.
З цього моменту я їй, до речі, написала цю першу частину. Мабуть, я може мастер таких жанрів, типа. Вот я написала її за два тижні чи три просто не вставаючи.
І це насправді було найстіше джерело а-а натхнення тоді, тому що ти нікому це не хочеш показувати, ти ні для кого це не ро ти робиш це саме для себе, пишеш історію для себе, кайфуєш от того, що ти його там типа пишеш. Ну, это прям классно.
Вот я отак її написала, а потім мама почитала, сказала, а в мене мама так читачи таке: "Ну, мама в мене любить Фокнера". От я хотіла теж сказати своїм хейтерам.
Я про складне письмо. Фолкнер доволі складний письменник, але мамі ця книга сподобалась, потому що вона не була
- навіть мама на презентації була. >> Була.
Так, да. Мама в мене, ну, вона дуже багато читала, вона не начитана людина і її думка, думка дуже важлива. Вот потім я цю книжку в той версії в інтернеті були та тоді ще сайти типа, оця вся історія, там був Самоздат так званий.
Я була на цьому самоздаті, коли там було всього 300 авторів взагалі на самому початку. От потім я пам'ятаю ще до вторнення ще навіть, ну, короче, колись дивилася, там якийсь мільйон людей вже. От.
І в нас там було таке ком'юніті, ми навіть книжку там свою видали з маленькими оповіданнями. От. Ну, і Маша там собі жила в тому вигляді, в якому була. Потім я про неї забула, тому що я хотіла потім малювати ескізи, е, для Маши ілюстрації.
Потім я згадала, що я хотіла бути дизайнером і все мене винесло в стилісти і то вообще в іншу абсолютну площину. >> А чи правда, що ви е якісь ескізи у вас були і вони попались на очі Ірині Білик? І так ви стали дизайнеркою.
Да. Спочатку стилистом та потім дизайнером.
- А, да, так і було. Так і було. І теж там була така, якщо взяти такий ланцюг подій і таке магічне співпадіння випадкове. І до Іри потрапила, Іра каже: "Хочу познайомитись".
І все. Я забула про письменництво. Я в принципі не планувала бути письменником. От і я пішла реалізовувати свою мрію. Вважайте 16 от 16 років я хотіла бути дизайнером.
І от я пішла її реалізовувати. Забула про книги, про все. Саме віжу, саме одяг. Оце мене дуже цікавило. Я там розвивалася, розвивалась.
І от прийшов момент, коли я відчула, що я просто мені нема що сказати. Я не хочу цим займатися. Мене нудить придумки, придумці про речі і про дизайн. Вот.
І я витягла Машу. Я пам'ятаю, почитала, думаю, блін, класна історія, але навіть пейджерів ж не було тоді. Думаю, треба якось її оновити.
Ну і там і взагалі за ці всі роки я пройшла доволі таки багато всяких духовних потрясінь, всяких штук. І мені було вже що сказати нове.
І коли я прочитала перший раз оцей свій 98го року варіант, я подумала: "А як я так, не знаючи всієї цієї історії, ро просто розказала історію Шиво і Парваті". Ну от, наприклад, ну просто о так от я її відчула, не знаючи про неї.
З того моменту в мене виникла думка про те, що все ж таки існують ці хроніки акаши, це енергетичне наше поле, де є ідеї, які зберігають минуле, а-а майбутнє і теперішнє. І ми от як митці там, люди, які щось створюють, ми від звідти щось зловимо.
Тому що в 98му році, коли я писала Машу, а вийшла матрица, а вийшла куди приводять е мрії. і ще щось. І все це було навколо тієї теми, на якої я писала.
І в мене була така думка, що вприснули цю ідею всі хроніки акаш акаши і багато хто їх підхотив і почав на своєму рівні це. А і я пам'ятаю, що раніше мені це дуже, а типу я засмучувалась, коли бачила співпадіння, а потім я колись років через 20 прочитала, що ці співпадіння кажуть про те, що ти саме там, де маєш бути, що ти на тому шляху, що є люди, які теж відчули цю ідею і теж її несуть.
От і тому Маша була така. Я її почала дописувати там щось переписала повністю в фінал фінал додала ще частину ще одного головного героя і зрозуміла, що мені потрібно вже десь закінчувати. Але ідея продовження, звісно, була і я очень жорстко його там обриваю.
У людей просто Оля, ну як так можна тепер чекати? І люди, дуже багато людей чекає Машу. І на навіть на зустрічах по хорту підходили і питали: "Коли друга частина?" Ми чекаємо другу частину. На початку вторгнення мені писали: "Оля, це пророча книга.
А чому вона, здається, пророчей?" Тому що в 98му році, коли я нічого не знала ні про то, що я українка насправді, да? Тобто я була тільки радянська, а як це сказати, не вийшла в незалежність радянських часів, не була патріоткою, не розуміла вообще світобудови і що відбувається політично особливо. Але в мене там вже була богиня війни, яку я терпіти не могла, моя героїня.
І потім вона вже, коли я вже, вона вже вистріляла по повній, тобто воно відбулося, як я колись собі писала. І тому ця книга дуже дивна і для мене, що вона пророча.
І от я зараз цю другу частину мені пишуть поскоріше, поскоріше, а я бачу, як зараз події розвиваються саме так, як я в неї в ній пішу. Тому я і впевнена, що все буде добре.
>> А коли вона вийде? Друга ця частина,
- я думаю, вона вже відредагована навіть.
- Угу. Тобто вона вже написана?
- Да. Да, вона написана.
А раніше за за хорта було написано. Просто ми вирішили, що нехай хорт піде вже. А там Аван просто каже: "Я не читаю другу частину Маши, тому що я потім буду сидіти, думати, що ми і Машу не робимо". Він дуже її любить.
Ось вона дуже кінематографічна теж і дуже, ну, є в неї всі шанси бути екранізованою. Я думаю, що в лютому я випущу 26-го року на свій день народження. От як >> це буде сам видав чи видавницво? >> Ні, в мене є видавництво IPO, інше видавництво.
Ну, подивимось, як в нас складеться. Я хочу сама, в принципі, вкласти гроші, це все зробити вже по-іншому, тому що ви знаєте, що видавництво - це ж одна тема, а сам - це трошки інша тема. >> Ну та там же ж є рояal, а так ти вже подивлюся, порахую, як буде.
Я просто хочу його видати, як піде, так і видам. Тобто, ну от я знаю, що багато людей чекає. І ще я на початку вторнення за електронною версією заробляла гроші на армію з нею. І теж вона прямо росте.
Я думаю, що звісно не такі тиражі, як у Хорта, але в мене є така надія, що друга частина і доведеться передавати першу, що її вже практично ні ніде нема. Вот підтягне ще людей і з Машею буде все, ну, добре і вона почне життя таке прям потужне життя.
І вона того коштує, тому що вона дуже класна книжка. Реально я її очень люблю. Так цікаво ви, відповідаючи, розповідаючи про Машу, сказали, що я не думала бути письменницею. Сьогодні у нас інтерв'ю будується якраз на вас, як на письменниц.
>> А це як я зрозуміла от чому.
- От власне мені і цікаво, тому що я пам'ятаю вас, ну так не можна казати, але я скажу, що я росла на проєкті Шанс. Так, я вас дуже прекрасно пам'ятаю з проєкту Шанс.
І потім я пам'ятаю на Ukrainian Fashion Week в 14-му році ви представляли бренд Навро.
- І бренд Навро тоді був дуже популярним і далеко за межами навіть самої України. >> Да, ми за кордоном продавалися дуже гарно.
>> А потім настає затище просто після того, як ви закриваєте бренд. І я побачила ваше інтерв'ю з Аліною Дороцюк рік тому. >> Угу.
>> Я така думаю: "Ого, я давно не бачила Ольгу Навроцьку". І що трапилось в оцей проміжок між закриттям? Ви закрили за декілька днів до ковіда. Так.
>> Який це був рік? 21-й. Так,
- це був 20-й 20-й рік.
- І от 24-му ви даєте інтерв'ю. Чим ви займалися на цьому проміжку?
- Ну, Машею займалася свинокроликами, щось хорто собі там робила, якісь проекти. Ну, в принципі, я від більше відпочивала, мабуть.
таке був затяжний такий, не знаю, стрибок такий в нікуди. Не розуміла, чим я хочу займатися. От. А потім, коли Маша пішла потрошки, коли Свина кроліка почали там слухати, ось і отход виник, я подумала: "О, вот оно, це моя мрія дитинства
- писати". >> Да, насправді, тому що в дитинстві я дуже багато читала і причому читала змалечку, там зовсім якось одна з перших почала читати.
І я пам'ятаю, що я всього читувалась, а потім розповідала свої історії, створювала світи і в садики я всіх розважала і, ну, то есть це була якась моя фішка, про яку я просто забула. І я так для себе подумала: "Окей, значить, дизайнер - це я реалізувала мрію свою 15-16 років, а тепер я повернулась в глибинну, в глибинну мрію, як про яку я навіть забула, в глибинний свій процес.
І для мене письменництво стало оцим, як це сказати, поверненням до свого, я так розумію, навіть коріння. >> А чи не страшно було взагалі закривати бренд успішний, на піку популярності, змінювати повністю професію свою? >> А я довгого до цього йшла.
Я не за один день це вирішила. От і це був довгий процес. І мені всесвіт дуже чітко показував, що мені поразм закінчувати, але я його не слухала, тому що опять-таки, як ви кажете, такий класний бренд, всі ж щасливі, все ж все ж добре. Ось.
Але от було це відчуття, тому що для творчої людини, особливо для мене, не знаю, як інші там збираються в себе, дуже важливо любити те, що ти робиш і цікавитися цим. А коли тобі стає нецікаво і ти розумієш: "Ну, боже, ну, ну, скільки опять".
І насправді, от якщо зараз вийшов на Нетфліксі этот з Вікторією Бекхем документалка, там же якраз про бренд, про це я от прямо фізично відчувала це все. Це дуже складний бізнес, дуже складний.
Він виснажує. І в цьому бізнесі мені не пощастило знайти партнера, потому що якщо б я знайшла партнера, який би за зайнявся би операціонною системою, продюсированням і все, то може я би і творила би далі. Але коли ти все робиш один, то в якийсь момент ти просто виграєш.
І я це відчувала, але не вірила, чинила супротив, робила все навпаки. І мене нудило від думки, але я все це робила, вогнала в себе в депресію, потім оці медитації. От.
А потім якось я була на зустрічі з астрологом, жінкою, яка по передназначенню якраз працює. І вона розповіла, що в джотіш астрології є оці періоди в житті на сатісаті сатісаті. Ну, треба подивитися, як точно не можу запам'ятати.
А це період людини, коли вона може щось змінити і вона має щось змінити. І якщо вона не змінює, в неї починаються величезні проблеми від фінансових до здоров'я. І я подивилася на себе збоку і зрозуміла, що я і потім порахувала, що я в цьому періоді і мені залишилось два роки прийняти рішення.
І я це прямо от відчула. І так я, чесно, я такого полегшення в житті не не відчувала, коли я пам'ятаю закрила це все і сиджу, думаю: "Боже, яке щастя". І тут ковід, я думаю, боже, вообще щастя.
Тому що якщо б я ещй ввійшла в ковід з величезною командою, з величезними замовленнями, з величезними втрата, ну, тратами, грошима, я би не витримала би, ну, в тому стані, в якому я була. І зараз я це просто там Саї, наприклад, роблю.
І це от мені просто несе таке задоволення, тому що це 3 хвилини просто ідея, думка, візуалізація і ти вже все, тебе не потрібна не команда, нічого. ти свою вже, як це сказати, свій от этот зробив, як це матеріалізував і все, і тобі нормально.
Я не хочу в це повертатися, правда? Це вже точно не моє. Ну, воно в в мені воно померло. Ну, воно багато років а палало прямо, я можу сказати. Я ж зробила революцію, до речі, до революції теж кажу.
Я згадую, що коли я тоді в проекті Шанс була, я ж була доволі жорстка, тому що мене ніхто не чув. А я ж прийшла революцію робить, от, а меня ніхто не чує. Я була там, я пам'ятаю така кремень.
І мені там теж казали, що вона тулят от эті кеды, кросовки під костюми. Что это такое? Ребя,
- що ми зараз бачимо?
- Ось тому я знаю знаю свою цю тему Водолійську чи мою особисту. Я багато речей роблю раніше, ніж вони доходять до людей.
Так в мене і з колекціями теж було. І це була проблема, до речі, до бренда вийти за тенденцію за рік, да? А наступного року всі там в в єдинорігах, наприклад. От тому воно там типу два боки, але я розумію, що є в мене ця революційна частинка, я щось змінюю в якихось, куди я приходжу, я там щось змінюю, короче.
>> І можливо багато хто не знає, але ви також багато режисували кліпів
- і Наталії Могилевській, і Віталію Козловського, мені здається, було стріпку у нас там хтось
- так і Діофільми колись також якись кліпкам, звісно. >> Та звичайно.
Е, чи цим займаєтесь зараз ви і чи приносить задоволення?
- Я не хочу вже знімати, мабуть. Я от якщо фільми будемо знімати, то звісно я хочу. А я в мене зараз штучний інтелект замінив мені всі мої оці, як це сказати, творчі пото творчі >> пориви.
>> Пориви, да. І тому, якщо я хочу щось зробити, я з ним собі щось роблю там постійно. В мене це взагалі як терапія. Я кожен день щось собі там генерю.
І так цікаво. Це як своє кіно ти дивишся. Ну, там це окрема тема, до речі, штучний інтелект, який зараз теж не всі приймають і бояться і хейтя, та не розуміючи, що це все, поїзд пішов. Це наше життя.
Очольте, розумійте, використовуйте, ну, прийміть, тому що це життя, воно розвивається, прогрес не зупинити. Тому от така тема.
І прям знімати не хочеться. Ну, щось щось навіть знімала за ці роки, мені здається, не можна.
- Янголи кліп це же був за ці роки. Ні, >> ні, ні, янголли, до речі, 18.
От это в мене бу такий потужний рік именно духовно от езотеричний, що тоді
- Ну, але ж він дуже перегукується з хортом. Там же ж сови якраз як >> воно і почалося.
От воно в то
- Я коли побачила цей кліп, я така я спочатку чесно я думала, що це нещодавно зняти кліп. Я навіть не перевірила дату.
>> Але дуже, дуже, друзі, дуже раджу подивитися. Ви зрозумієте крутий. І там в нього вообще класна історія. Я про нього люблю розповідати, тому що теж, значить, медитація.
медитації. Я побачила картинку, почала ходити в голові, крутити, що я так хочу щось таке зняти, зняти, зняти. Аа але Олег в цей час написав цю потужнішу музику, яка в мене просто І прийшла моя подруга і клієнтка, ну, реально подруга і сказала: "В мене в дочки їй потрібно десь знятися чи щось таке зробити, а вона там поступає в якусь лондонську школу.
Короче, їй потрібна для шоуріла трататан". Говорить: "Може, може я можу замовити Олегу музику там, наприклад, чи там тобі відділа". Говорю: "Так, все вже є".
От і просто це склалося все за два тижні. То есть коли така коли в тебе, короче, коли ти так віриш і в тебе стільки натхнення, всесвіт тобі просто підкидає всі можливості, щоб зібрати команду. Ми зняли це відео, а Фозі написав текст і в нас вийшов сам кліп янголи.
А єсть просто навіть відео без текста, яке ходило по фешн-фестивалям. Дуже класно. В нас було загалом 13 номінацій. А сім із них, сім із них було в Лос-Анджелесі, вірніше в Лахоя, це Сан-Деєго, в Америці.
І ми прийняли рішення з хого з ртом.
- Угу.
- С ваготом поїхати. Ну, каже, ну, сім номінацій. Ну, дадуть, дадуть, ну, все одно ж це ж прикольно поїхати і просто побувати на фешн-фестивалі.
Так ось, коли ми туди їхали, ми не могли нікак ніяк знайти житло. І це прямо була величезна проблема. І щось так дорого все коштувало.
шилось, ну, таке, я не розуміла, що відбувається. В результаті ми знайшли неймовірне житло і це стала нашою подругою, ця жінка, до якої ми приїхали нату вілу. Але це окрема історія.
А чому ми не могли знайти житло? Тому що саме в той момент там відбувався камікон.
- Угу.
- І я тоді, люблячи всі DC, Марвели, це все Зоряні війни, я все одно не була таким фанатом цього всього. Я навіть не розуміла, то есть як так співпало, що в цей рік я і ми приїхали, і я отримала там нагороду, як художник по костюмам, все таке.
І я думаю, потім відкатуваю все це назад, думаю, яке співпадіння, бляха, після цього з'явився хорт. До того я ходила і мріяла, як я хочу тут бути зі своїм проектом.
Ну і всі ці мрії, вони, от я це вже неодноразово кажу казала, що це все здається якимось магічним, магічною випадковістю, а це все просто багато шляхів, багато роботи. Короче, це все, коли ти це все робиш, воно і дає такий магічний результат, який тобі думає: "Боже, як це відбулося?" А воно так відбулось.
От. Але от це інфекція камікона, хортисі, все це, це був 18-й рік, який мене от виштовхнув от сюди. >> Ну, такий переломний вийшов у вас.
>> Дуже крутий рік був, да, і багато успіху було, як фешн, до речі, да, людини. Але вже я вже розуміла, що це менше, ніж я хочу робити. Я хочу робити щось більше, щось важливіше, інші емоції.
Речі, звісно, теж емоції для жінок - це величезні емоції, але я хочу, ну, глибше давати емоції людям. >> Якщо зараз зайти на вашу сторінку в Instagram, то можна дійсно багато відео побачити, створені завдяки штучному інтелекту.
Е, чи ви вбачаєте в цьому якийсь розвиток професійний свій в майбутньому? Можливо, якийсь проєкт?
- Ну, я вже робила. Я за ці роки, я ж одна з перших, почала його використовувати, тому я навіть заробляла на ньому гроші, робила кліпи, там якісь відео рекламні.
Ось не знаю, він поки що відбувається, він дуже сильно розвивається, дуже швидко, але а все, що зараз виходить оновлення, воно все базується на тому, що вже відомо. Тобто, якщо ти хочеш поєднати Гендальфа з Пікачу, то це дуже елементарно.
Якщо ти хочеш розказати історію про гладіатора, в тебе вийде. Якщо ти хочеш розказати історію про то, що вже існує, то це це може стати твоїм класним інструментом в розповіді. Але коли в тебе персонаж свікролік, наприклад, це практично неможливо.
От тому що всесвіт ще про синукролика мало що знає, ну, штучного інтелекту. І так відбувається і з хортом, наприклад. Ми нічого не можемо створити зараз.
Ми єдине, що будемо зараз робити, то може так ось оживляти вже існуючі арти і все-таки, тому що він не знає нічого ні про слов'янську міфологію, ні про козаків, а якщо знає, то дуже лубочно це виглядає. Наприклад, от чат GPT, он в принципі відтворює козака, але це ж ну не peace of art.
От і тому поки штучний інтелект не знайшов баланса між кінематографічністю, художністю і реальністю, яка мені потрібна, і я не знайшла той засіб, ми не можемо нічого, ну, тобто він мені нічого не дає, окрім того, що це реально моя терапія. Тому що в мене, я людина, в якої ідеї народжуюся кожні півгодини.
Якась ідея. Раніше я ці ідеї просто губила, а зараз я можу сісти, написати так, а ну і що тото і в мене видасть якась картинка, я побачу якесь своє кіно. Це подія на мене дуже добре.
Ось я це виставлю людям, на яких це дуже-дуже класно діє. І все. Ну це класно. Мені здається, що потрібно не боятися штучного інтелекту, тому що як взагалі боятися життя, яке все одно іде? Чим нині ви заробляєте? Що вам приносить от дохід найбільший? Який напрямок?
- Ой, точно не цей. >> Ну да, живемо в реаліях, де дійсно літературою, на жаль, не можна заробити.
>> Так, але я думаю, що ми до цього прийдемо. От я ще в мене декілька проектів є. І є, наприклад, проект, який я дуже люблю і пишаюся ним неймовірно і дуже багато в нього вкладаюся. І це називається, це навчальний проект Скарб.
А це моя подруга, вона меценатка і в неї величезна фундація Христя Храновська. Ось вона започаткувала історичні візуальні інноваційні уроки для дітей. І ми минулого року створили першу серію 7 хвилин про розселення слов'ян.
взяли найскладнішу тему з нашої історії, яку мало хто взагалі знав, і створили з нього дуже класний анімаційний фільм на 7 хвилин навчальний. Вже прокатали його в школах і створюємо там сьогодні, до речі, теж буде Zoom, а вот цілу програму цих уроків, щоб дітям було дуже цікаво вивчати історію паралельно дуже багато всього там про економіку, про, ну, в общем, закладаємо багато сенсів.
І зараз якраз в процесі створення ще двох анімаційних серій про княгиню Ольгу і про Святослава Хороброва. >> Клас, >> да, це була моя мрія.
Прямо теж була мрія. І теж так все отак от випадково спі співпало, що я працюю над своєю теж мрією і я там креативний директор і я прям вообще кайфую. І я думаю, що ну слов'яни дуже класно зайшли.
Ольга буде кайфова і дітям. І от ми отримуємо відгуки, як діти після цього, діти після цього класно запам'ятовують дати, а всі події, всі артефакти, тому що діти зараз бачать, ну, більше сприймають очима і їм потрі, чесно кажучи,
- та всі
- дорослі пишуть: "Якщо б мені в дитинстві такий анімацію таку показував, то я би ту історію так любив і знав". От.
А для мене взагалі мі місіонно навіть через хорта всю історію заходити, тому що найважливіше, що ми маємо час зараз зробити, точно зрозуміти, хто ми і де ми народились. От і це треба прямо от кожен день.
І це ідержавна має бути програма і наша особиста, журналістів, там письменників і все. Тільки туди от щоб всі розуміли, що ми народилися в найнайпотужнішому місці сили, яке може бути на цьому континенті. Якщо так підсумувати нашу сьогоднішню розмову, ми так про багато різних спектрів вашого життя поговорили.
Як ви себе сьогодні самоідентифікуєте? Мисткинею,
- письменницею.
- Письменницею все-таки рік тому ви казали мистки. Ні, >> всі.
Я все, я письменниця. Я вже розумію, що в мене є своя аудиторія. Є люди, які реально люблять і читають і що в мене це, що я можу. От тому мені зараз навіть так, я можу сказати горда, що я письменниця.
Так,
- через 10 років ви себе бачите письменницею надалі ми говорили, у нас циклічна розмова, ви ми починали 10 років хочу бачити людей, які дивляться фільми по хорту, люблять їх так само, як Гаррі Поттера чи Володира Кілеєць. І це українська і світова аудиторія, і Хорд живе своїм життям, як живуть багато зараз класних героїв.
Ось. А я може щось інше роблю, не знаю, подивимось. світ, ну, настільки непередбачувані події в нашому світі, але але я розумію, що це точно буде пов'язано з якоюсь творчістю. Може абсолютно якоюсь новою.
Може взагалі час з'явиться щось таке, чого ми ще не очікуваємо, а я туда знову впригну і буду щось там робити. Потому що коли з'явився штучний інтелект і я була одна, мені здається, в цій країні, яка відразу побіжала щось з ним робити.
Тому революція доля
- цілком так, цілком ймовірно. І через 10 років бажаю нам знову зустрітися, щоб уже обговорити, якщо і нову якусь ваші поста. Дуже вам дякую, рада була бачити.
Теж дякую,
- друзі. Підписуйтесь на наш канал, ставте вподобайку цьому відео, а також не забудьте поставити дзвіночок, щоб не пропустити наступні випуски, подкасти Як "Як це жити" та Лаінтерв'ю. Дуже дякую вам за перегляд.