Розгортання неконтрольованих мобілізаційних практик на окупованому півострові: повернення «дембелів» до армії та їхні наслідки
На тимчасово окупованих територіях Криму останнім часом спостерігається резонансна тенденція — окупаційна влада активніше повертає до військової служби тих військовослужбовців, які щойно звільнилися з лав армії.
Це неформальний, але доволі поширений випадок, коли російські військові знову призивають до армії рядових, які раніше проходили службу, зокрема тих, хто відмовляється підписувати контракти і йде у відставку.
Такі дії спрямовані на підтримання боєздатності підрозділів, навіть якщо це суперечить нормам і правам військовослужбовців.
За даними представництва президента України в Автономній Республіці Крим, інциденти трапляються у різних частинах, зокрема в частинах протиповітряної оборони, де командири наполягають на повторній мобілізації досвідчених військових, які не бажають підписувати контракт.
Це викликає занепокоєння правозахисних організацій, адже така практика може стати системною.
Західні експерти і українські юристи підкреслюють, що ця політика порушує міжнародне право, зокрема Статтю 51 IV Женевської конвенції, що забороняє окупаційній владі примушувати населення окупованих територій до участі у збройних силах ворога.
Офіційних коментарів від російського командування наразі немає, проте ситуація викликає значний резонанс і ставить під сумнів легітимність дій окупаційних структур.
За даними українських джерел, з початку поточного року у Криму вже відбувається 22-ма хвиля мобілізації, яка супроводжується створенням єдиного реєстру військового обліку, що дозволяє збирати дані про потенційних призовників через державні установи та роботодавців.
Це змушує багатьох чоловіків, які не бажають служити, ухилятися від мобілізації — змінюють місце проживання або відмовляються від офіційної роботи.
Міністерство закордонних справ України різко засуджує такі дії, наголошуючи, що вони є грубим порушенням міжнародного права та прав людини.
В Україні вже зібрано сотні тисяч бійців, з досвідом війни, і подальше посилення мобілізаційних заходів лише поглиблює цю проблему.
Аналітики звертають увагу на питання: коли ТЦК працює як орган призову, а коли — як інструмент репресій? Відповідь міститься у статті Віктора Конева «Мобілізація чи репресії: де проходить межа?».