Погрози та санкції: які сигнали отримує Путин у контексті економічних акцій Заходу
За даними агентства Bloomberg, для того, щоб справді вплинути на російського лідера Володимира Путіна і змусити його змінити курс, необхідні переконливі та сильніші загрози, ніж порожні слова та обіцянки.
Міністр фінансів США Скоти Бессент оголосив про намір вжити додаткових заходів проти провідних російських державних та приватних нафтових компаній — “Роснефть” і “Лукойл”.
Однак ключовий фактор — чи зможуть ці санкції зачепити країни, що купують російську нафту, зокрема Китай, Індію та Туреччину, адже саме вони є основними покупцями цієї енергоресурсу на світовому ринку.
Самі обмеження, запроваджені з 21 листопада, поки що залишаються частково декларативними — іноземні компанії, що і надалі співпрацюватимуть із цими російськими гігантами, потенційно піддадуться санкціям або ж ризикують потрапити під штрафні заходи.
Водночас, ця ситуація здатна відлякати індійських закупівельників, які шукають шляхи обхідних дій для збереження імпортних потоків.
Китаям же залежатиме від указів уряду щодо роботи на їхніх НПЗ.
Весь цей процес залишається досить невизначеним і навряд чи зможе серйозно вплинути на позицію Кремля або змусити Путіна змінити внутрішню та зовнішню політику.
У той час, як ці санкції підсилюють цінову війну на нафту — ціни на чорне золото суттєво зросли, реагуючи на нові обмеження, — Україна і світ усе ще намагаються зрозуміти, наскільки це вдасться вплинути на позицію Росії у довгостроковій перспективі, та чи зможуть країни, що прагнуть підтримати санкції, діяти ефективніше, у той час як Росія демонструє здатність обходити обмеження та зберігати свої позиції на енергоринку.
Як підсумок — цілком можливо, що найбільше рішення у цій грі лишається за Путіним, а країни Заходу наразі лише розробляють стратегії і знаходять слабкі ланки у глобальній системі торгівлі і санкцій.