Етичний підхід до висвітлення історій звільнених з російської неволі: як говорити обережно і з повагою
У сучасних українських медіа зростає усвідомлення необхідності делікатно та відповідально висвітлювати теми, пов’язані з поверненням українців із російського полону.
Круглий стіл «Не нашкодь: етичне висвітлення звільнень з російської неволі», організований Центром громадських свобод у партнерстві з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими й Інститутом масової інформації, став важливою платформою для обговорення стандартів і правил у цій чутливій сфері.
Учасники дискусії підкреслювали кілька ключових аспектів: баланс між правом суспільства знати та необхідністю не нашкодити, підбір правильних формулювань, ширше запровадження редакційних правил, а також важливість екологічної комунікації між усіма учасниками процесу — звільненими, їхніми рідними, державними структурами і медіа.
Особлива увага приділялася тому, коли і як слід розповідати історії людей, що повернулися з полону, адже поширення таких матеріалів може мати як пізнавальну, так і травматичну країну функцію.
Заступники і фахівці у сфері реабілітації наголошували, що потрібно поважати внутрішній стан і бажання людини, уникати запитань, що можуть завдати шкоди, та підтримувати її у поверненні до нормального життя без додаткового тиску.
Це важливо враховувати й у контексті міжнародної комунікації, щоб не використовувати термінологію, що зменшує людську гідність, наприклад, «обмін» або «екземпляр».
Також прийнято наголосити, що розповідати історії звільнених треба обережно, щоб не розбудити зловмисні інтереси ворога, запобігти погіршенню їхнього становища або посилити психологічні травми.
Особливий акцент зробили на важливості підготовки до інтерв’ю і повному вивчанні стану людини перед публічним висвітленням її історії.
Чітко визначили, що розповіді мають базуватися на принципі «не нашкодь», з урахуванням фізичного й психологічного критерію по кожної особи.
Недопустимі запитання, що стосуються обставин потрапляння у полон або деталей катувань, які можуть її принизити або викликати повторну травму.
Важливо виключити будь-який натяк на вина, провину або переслідування, оскільки ці миттєвості можуть залишити сильний психологічний слід.
Не менш обачливими потрібно бути і з деталей, які стосуються сексуального насильства у полоні, — їх слід подавати так, щоб зберегти гідність постраждалих і запобігти додатковій травмі.
Журналісти й медійники повинні прагнути до створення матеріалів, що сприяють інформаційній підтримці та адвокатури в інтересах звільнених, але без формування сенсацій або нагнітання емоцій.
Водночас, наголошується, що висвітлення історій має бути чесним, відчуваючи межу між пізнавальним контентом і можливими ризиками для героїв та їхніх родин.
Заборонено ставити запитання, які можуть поставити під загрозу їхню безпеку або відзначити їхні особисті обставини, наприклад, «з ким ви подружилися у полоні» або «чому саме вас звільнили».
На завершення, учасники дискусії наголосили, що саме медіа відіграють ключову роль у формуванні громадської дискусії та міжнародної підтримки, тому важливо висвітлювати ці історії відповідально і з повагою до постраждалих.
Це допоможе зміцнити довіру суспільства і сприятиме подальшому захисту прав і гідності кожного, хто був у полоні, одночасно сприяючи глобальній видачі правди про злочини російської агресії.