Путін впливає на Трампа: глибока політична гра між Москвою та Вашингтоном
У сучасному світі політичні інтриги та ігри великих держав набирають нових масштабів.
Останні дослідження та аналітичні матеріали показують, що Володимир Путін має значний психологічний вплив на колишнього президента США Дональда Трампа.
За версією авторитетного британського видання Financial Times, діяльність російського лідера має гіпнотичний ефект на американського політика, що відкриває нові горизонти для аналізу взаємин між двома країнами.
Одним із головних прикладів такої дипломатичної гри стала зустріч Трампа з Зеленським, яка відбулася наприкінці лютого, в момент, коли український президент ще не зважувався відкрито критикувати політику США щодо Росії.
Однак, вже тоді у політичних колах точилися розмови про те, що Трамп піддається впливу московського лідера, зокрема через його позицію щодо війни в Україні та можливі домовленості на майбутнє.
Водночас, аналітики звертають увагу, що Путін міг би отримати навіть більше терпіння, ніж той, що проявляє нині.
Спогади про його довгий шлях у політиці показують, що російський президент здатен зберігати спокій і розраховувати свої кроки, очікуючи, коли його стратегічний план знову увінчається успіхом.
Втім, його головна ставка — отримати вигоду від переговорів із США, яку він не може здобути на полі бою.
Те, що сьогодні здається фантастикою, вже має свої реальні прояви в політиці.
Наприклад, нещодавні домовленості між Трампом і проросійським прем’єр-міністром Віктором Орбаном, котрий виступає майже як співучасник російської політики, підтверджують — Москва все ще веде гру, використовуючи різні дипломатичні методи.
У той час як український президент, Володимир Зеленський, має залишатися витривалим і чекати своєї черги.
Трамп із кожним днем виявляє дедалі менше терпіння щодо невирішених конфліктів у світі і заявив, що залишився лише один конфлікт, який ще потрібно вирішити.
За його словами, він «поклав край війнам» у регіонах Ізраїлю, Індії, Пакистану, Таїланду, Вірменії та інших, але саме Україна залишилася для нього найчерствішим випробуванням.
Фахівці вважають, що, порівняно з війною в Афганістані та іншими конфліктами, сучасна ситуація навколо України має свою унікальність.
Водночас, особливий інтерес викликає питання фінансової підтримки: чи зможе Європа і США надати Україні достатній обсяг ресурсів для подолання викликів.
Політична ситуація у Росії ускладнюється — втрати російської армії в цьому році сягають 100 тисяч військових.
Це значно вище, ніж українські втрати, і вказує на те, що незважаючи на багатство населення, Росія має суттєві проблеми з мобілізацією та підтримкою війни через економічні санкції та удари по нафтових і газових об’єктах.
Паралельно, українські удари по російських об’єктах знищують важливе джерело фінансування для військових.
Важливо зазначити, що навіть за високих втрат, російська армія в цьому році контролює незначну частину території — факт, яким активно користується Володимир Зеленський, показуючи карти бойових дій, яких, за його словами, Росія знову намагається приховати або послабити.
Американський політичний еліт все частіше стверджує, що війна закінчиться скоро, але реальність говорить інше: багато аналітиків прогнозують тривалу і виснажливу боротьбу, що лише додатково ускладнює ситуацію і для України, і для глобального світу.
Водночас, Трамп і далі вірить у можливість вигідних переговорів і розглядає Україну як об’єкт для комерційного потенціалу.
Його політика базується на тому, щоб залишити озброєння для країни, яка вже не так активно просувається до перемоги, і зосередитися на економічних інструментах впливу — зокрема, продажу зброї та ресурсів.
Це підтверджує те, що у його уявленнях війна навколо України — не вирішене, а тимчасове явище, яке можна вирішити компромісом, якщо тільки Україна зможе показати «козирі».
Однак, у Зеленського для цього є свої козирі: підтримка багатьох країн, зростаюча допомога у вигляді заморожених російських резервів та бойова готовність українських сил.
За деякими оцінками, Європа і США мають намір надати Україні щонайменше 200 мільярдів доларів для стабілізації економіки на найближчі роки.
Водночас, перемоги української армії у глибокому тилу — удари по нафтових та авіабазах Росії — ускладнюють російську логістику і фінансування війни.
З тих позицій Путін намагається грати в слабкого, але фактично він стикається з серйозними труднощами.
Застосовуючи м’які атаки і дрони, російські військові продовжують критикуватися за низьку ефективність.
Згідно з даними, з 2025 року втрати російської армії сягають близько 100 тисяч, що викликає порівняння із радянською війною у Афганістані 1980-х років, яка суттєво підірвала авторитет Москви.
Це свідчить про те, що Росія має набагато більші проблеми з мобілізацією, ніж Україна, попри більший населений потенціал.
На додачу, українські удари по нафтових об’єктах зменшують фінансові ресурси Росії для утримання війни і призовників.
Враховуючи ці обставини, Кремль, імовірно, буде змушений повернутися до практики примусового мобілізаційного призову, що може викликати внутрішню напругу.
Водночас, українські війська продовжують зазнавати значних втрат, але борються через чисельні переваги та підтримку Заходу.
Очевидно, що у цій складній геополітичній грі переможця ще не визначено, і ситуація залишатиметься напруженою.
Питання щодо майбутнього конфлікту дедалі частіше обговорюється в світових політичних колах, тоді як дипломатичні і військові стратегії набувають нових форм.
Зі світової перспективи, роль Путіна і Трампа у цьому протистоянні може змінити хід історії, вказуючи на те, що перегони за вплив і ресурси тривають активно.