Подвійна гра Китаю у війні Росії та України: стратегічний калейдоскоп
Поза увагою міжнародної спільноти триває складна політична і економічна дилема, яку грає Китай у контексті війни Росії проти України.
Хоча Пекін формально зберігає нейтралітет, його дії та слова демонструють багатошарову тактику, що не дає однозначної відповіді на те, яку позицію він фактично займає в цьому конфлікті.
Зеленський та українські посадовці відкрито критикують Китай за його зусилля ухилятися від активної ролі у припиненні конфлікту, водночас наполягають на стратегічних взаємовідносинах з КНР, що мають великі перспективи, але й виклики.
Посол Ма Шенкунь під час святкування заснування КНР у Києві наголосив на готовності поглиблювати співпрацю та грати конструктивну роль у пошуку справедливого та сталого миру.
Попри це, аналітики зауважують, що у китайсько-українських відносинах відбувається справжній балансувальний процес: з одного боку, Пекін продовжує підтримувати таємну співпрацю з Росією у сфері оборони та інформаційної безпеки, з іншого — залишається одним із головних торговельних партнерів України, що створює протиріччя для українських політиків.
Останні напади та санкції проти Росії, запроваджені Заходом, не вплинули на постачання китайських компонентів до Росії для виробництва безпілотників і зброї, що підриває офіційну позицію щодо дотримання міжнародних норм.
Крім того, спостерігається зростаючий рівень співпраці у космічній розвідці; зокрема, українські спецслужби зафіксували політ кількох китайських супутників над Львівщиною під час вибухів і ракетних атак.
Водночас, китайські виробники відкрито допомагають Росії у виробництві дронів та виконують технічні замовлення у російських підприємствах, ігноруючи санкційний тиск.
Це створює додаткові виклики для визначення ролі Китаю як посередника або потенційного гравця у майбутньому процесі відновлення України та забезпечення її безпеки.
Взаємодія двох глобальних гравців – Пекіна і Москви – має усе більше стратегічного значення: політичні зустрічі лідерів підкидають нові мотивації для ескалації конфлікту, що важливо для розуміння майбутніх геополітичних сценаріїв.
Підсумовуючи, можна зазначити: роль Китаю у цій війні відкриває багато складних питань для Києва і Заходу, з огляду на його прагнення одночасно зберігати дружні відносини з обома сторонами та демонструвати власний вплив у глобальній системі.
Стратегічні дилеми, пов’язані з потенційною участю КНР у післявоєнній відбудові України та гарантіями безпеки, залишаються відкритими, одночасно викликаючи гострі дискусії про баланс сил і можливий вплив нових гравців у «великих іграх» сучасної світової політики.