Зміни у ставленні українців до критики влади під час війни: більше відкритості та громадянської активності
За останні кілька місяців у громадській свідомості України відбулися значущі зміни щодо ставлення до критики влади, особливо у період воєнних випробувань.
За даними масштабного опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного з 19 вересня по 5 жовтня 2025 року, понад 90% українців вважають, що навіть у часи війни критику влади є необхідною та цілком виправданою.
Це ставить під сумнів уявлення про абсолютну недоторканність влади під час кризових ситуацій і наголошує на важливості активної громадянської позиції.
Зазначимо, що кількість тих, хто взагалі вважає недоцільним критикувати уряд, знизилася з 13% у 2024 році до 8% у 2025 році.
Більшість опитаних (58%) підкреслюють, що критика має бути зваженою і конструктивною, щоб не підірвати стабільність країни, і лише третина (32%) виступає за жорстку та безкомпромісну критику.
Важливо й те, що громадяни прагнуть відповідального висловлювання, розуміючи, що баланс критики сприяє подальшому зміцненню державності.
Що стосується боротьби з корупцією, 56% українців вважають, що держава справді намагається подолати цей глибоко вкорінений недуг, проте 40% переконані, що країна залишається безнадійно корумпованою.
В цілому, прогрес у сприйнятті активних дій щодо боротьби з корупцією спостерігається порівняно з 2024 роком, хоча показники все ще залишаються нижчими за рівень 2023-го, коли 59% оцінювали ситуацію більш оптимістично.
Значна частина українців підтримує різні форми критики: 45% наполягає на безкомпромісній критиці влади в контексті безнадійної корумпованості, тоді як 46% виступає за конструктивний діалог і вдосконалення системи.
Це свідчить про зростання громадянської активності та прагнення до змін навіть у найскладніших умовах.
Опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю з випадкової вибірки мобільних номерів, охопивши 1008 українських громадян віком від 18 років, які проживають на підконтрольних Україні територіях.
У дослідженні враховувалися лише мешканці, що не перебувають у зонах окупації чи тимчасової неконтрольованості, а також ВПО, що переїхали з окупованих регіонів.
Статистична похибка такої вибірки становила менше 4,1%, а результати дозволяють робити високоточні висновки щодо громадського настрою та рівня політичної активності українського суспільства в умовах війни.