Як фіскальна політика України 2026 року перешкоджатиме економічному відновленню країни
Бюджет України на 2026 рік відкриває нову главу у її фінансово-економічній історії, відображаючи глибокі внутрішні суперечності та виклики.
Враховуючи тривалі воєнні дії, українська влада намагається збалансувати потребу у фінансуванні оборони та безпеки із обмеженими економічними можливостями.
Проєкт бюджету, який Кабмін представив до Верховної ради 15 вересня 2025 року, є яскравим прикладом цієї боротьби.
З однаковою силою він акцентує на зростаючих витратах — рекордні 4,75 трлн грн, де понад половина спрямована саме на оборону та безпеку, що становить 27,2% прогнозованого ВВП.
За попередніми оцінками, доходи у 2026 році складуть 2,89 трлн грн, але дефіцит бюджету досягне вражаючих 1,9 трлн грн, або 18,4% від ВВП — незвичайно високий рівень, який ускладнює подальше економічне зростання.
Прогнозується, що номінальний ВВП країни досягне 220,3 мільярдів доларів, а ВВП на душу населення становитиме близько 5634 доларів.
За таких умов економіка демонструватиме приріст лише на рівні 2,4%, що є мінімальним показником за останні три роки війни, і водночас враховує негативний вплив глобальних і внутрішніх факторів.
Важливою проблемою є зростання державного боргу, який до кінця 2026 року стигне до приблизно 107% ВВП — збільшення майже на 17 відсотків за два роки.
Це наслідок постійних витрат на обслуговування боргів та нових запозичень, що становитиме понад 1 трильйон гривень.
Такий підхід ставить під удар фінансову стабільність країни і зменшує можливості для стимулюючих інвестицій.
З цією метою уряд не планує підвищувати податковий тягар у 2026 році, але детальний аналіз бюджету дає підстави стверджувати зворотне.
Планові надходження від податків на фізичних осіб і військового збору збільшаться майже на 20%, що підтверджує наміри формально зберегти статус-кво, водночас фактично посилюючи податковий тиск на економіку через підвищення ставок і зборів.
Введення нового акцизу на солодкі напої, зростання акцизів на тютюнові вироби, бензин та дизель — усе це сприятиме додатковому наповненню бюджету, але також зміцнює інфляційний тиск.
Водночас, підвищення вартості пального, зумовлене акцизами та авансовими рентами, створює ризик зростання цін на товари у всіх секторах, що негативно позначиться на рівні життя українців.
Представлений у проєкті бюджет закладає фіскальні джерела не лише через податки, але й через нові механізми оподаткування цифрових платформ, таких як Booking, OLX, Bolt та інші, що платитимуть податки за своїх клієнтів.
Це ускладнює ситуацію для звичайних споживачів послуг цих сервісів та потенційно збільшує їх навантаження.
У той самий час уряд передбачає отримання доходів у розмірі 60 млрд грн від детінізації, проте ця ініціатива викликає питання щодо її реалістичності через відсутність достатніх фінансових та організаційних ресурсів.
Аналіз показує, що реaloізація таких планів вимагає комплексних реформ — від запровадження сучасних електронних систем митного контролю до перезавантаження Бюро економічної безпеки — проте у проєкті бюджету на ці напрямки не передбачено належного фінансування.
Крім того, фіскальна та монетарна політики тісно пов’язані: Національний банк України продовжує застосовувати політику стримування кредитування реального сектора, натомість посилює залежність від внутрішніх позик та розміщення облігацій зі значними ставками, що гальмує запуск довгострокових інвестицій.
Банки ж на сьогодні отримують найвигідніші умови — утримуючи депозити в НБУ, щоб уникнути кредитування реальної економіки.
Це породжує замкнене коло, що своєю чергою гальмує відновлення виробництва та працевлаштування.
У цій ситуації особливу увагу привертає нещодавній рекордний перерахунок прибутку НБУ — 146 млрд грн, що перевищує торішні показники більш ніж у півтора рази і є однією з головних складових бюджету-2026.
Водночас планується залучення міжнародної допомоги у розмірі до 44 мільярдів доларів, що включає новий фінансовий план міжнародних партнерів і використання заморожених російських активів — так званих репараційних позик, які мають потенційно врятувати ситуацію з дефіцитом бюджету.
Але все ж головним викликом залишається необхідність радикальних змін у фінансовій та монетарній сферах, зокрема змінити підходи Національного банку та запустити ефективні програми підтримки ключових секторів через державні інституції, зокрема з акцентом на імпортозаміщення й економічну стабільність у довгостроковій перспективі.