Незмінна проблема низьких зарплат в українській освіті: чому навіть обіцяне підвищення на 50% не вирішує ситуацію
В Україні з традиційною урядовою лозунговістю та офіційними обіцянками відновлення й підвищення зарплат освітянам вже давно стали звичайною ритуальною частиною святкувань Дня вчителя.
Цього року, як і раніше, у центрі уваги опинилися обіцянки про значне підвищення — майже на 50% у наступному році.
Проте за цим високим відсотком приховується глибша проблема: реальні суми, які отримують українські вчителі, залишаються неспівставними з їхньою працею, відповідальністю і витратами на життя.
Щоб краще зрозуміти цю ситуацію, потрібно подивитися на конкретні цифри та порівняти їх із реальністю.
Так, медіанна зарплата шкільних педагогів станом на 2025 рік складає усього 12 500 гривень — це приблизно на рівні або й менше за прожитковий мінімум, тоді як учитель із досвідом і відповідальністю отримує набагато більше.
У вищій освіті ситуація лишає бажати кращого: середня базова ставка викладача становить близько 10 639 гривень, а професора — лише 12 909 гривень.
Ці суми ще менше з урахуванням надбавок і премій, а враховуючи зростання цін за останні роки, вони фактично знецінюються.
Крім фінансових труднощів, вчителі та викладачі зіштовхуються з багатьма додатковими викликами, починаючи від високого рівня емоційного вигорання і закінчуючи зниженням статусу професії у суспільстві.
Навіть підвищення зарплат на 50% у 2026 році, яке вже обіцяне державою, буде малоефективним без глибшої системної реформи і зміни підходів до фінансування та цінування освітянської праці.
Це не просто питання цифр — це питання людської гідності, майбутнього країни та її здатності конкурувати на світовій арені.
Не можна допускати, щоб освітня галузь залишалася в тіні реформ і фінансування.
Інакше Україна ризикує втратити цінну молодь, професіоналів і духовний потенціал, що формує її майбутнє.