Двоє зарубіжних лідерів, що створюють для Трампа дедалі більші політичні труднощі
У публікації газети The Hill мовиться про те, що президент США Дональд Трамп наразі зіштовхується з несподіваними викликами з боку двох впливових світових лідерів — Володимира Путіна та Беньяміна Нетаньягу.
Ці особи виявилися для нього не лише політичними перешкодами на міжнародній арені, а й особистими викликами, що створюють додатковий тиск на його стратегію.
Причиною цього є їхня наполегливість і відмови адаптуватися до нових умов, а також їхня позиція щодо конфліктів, у яких постраждали українці і палестинці.
Найбільш виразно змінилося ставлення Трампа до Путіна, з яким він раніше підтримував конструктивний діалог.
Після 1 серпня, коли він оголосив про намір відправити два атомні підводні човни до невказаних регіонів у відповідь на провокаційні дії Москви, напруженість лише зросла.
Це стало наслідком байдужості Кремля щодо попереджень, пов’язаних з українським конфліктом, що викликає значний політичний дискомфорт у Трампа.
З іншого боку, ситуація з Ізраїлем і боротьба між Трампом та Нетаньягу також досі залишається неврегульованою, що ускладнює його позицію щодо Близького Сходу.
Трамп у своїх заявах висловлює прагнення швидко завершити війну в Україні, але насправді його можливості у цьому напрямі обмежені через відмову Путіна йти на компроміс.
Це викликає у нього розчарування та спричиняє суперечливі емоції, адже російський лідер час від часу веде з ним конструктивні телефонні розмови, а вже за кілька годин спрямовує удари по українських містах.
Водночас із цим Трамп залишається скептичним щодо допомоги Україні — він обіцяв припинити війну «за 24 години», але цю обіцянку так і не виконав.
У ситуації, коли його позиція щодо конфлікту здебільшого залишається скептичною, Трамп опиняється у складному політичному становищі, адже він не може і не прагне повністю відмовитися від підтримки України, але й не має реальних механізмів прискорити її завершення.
Що стосується ізраїльсько-палестинських відносин, то стосунки з Нетаньягу наразі більш напружені, ніж з Путіним, оскільки вони сильно залежать від внутрішньополітичних інтересів і рішення, пов’язаного з війною у Газі.
Трамп підтримує ізраїльську позицію, але його риторику з часом зміщують у бік більш жорстких заяв.
Відомо, що він ще до інавгурації закликав Ізраїль до припинення вогню в Газі, але його реакція на події навколо — суперечлива, зокрема, коли він пропонував змінити статус-кво в регіоні або вислуховував ідеї щодо депортації палестинців.
Аналізуючи ситуацію, експерти припускають, що політика Трампа ще довго залишатиметься під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що зменшує ймовірність істотних змін у його позиції щодо ключових регіональних питань.