Наслідки політичних маневрів Трампа у контексті українсько-російського конфлікту: незалежність від Путіна та нові стратегії пізнього адміна
Після повернення на посаду команди Дональда Трампа виявилися змушеними переглянути свою стратегію щодо Росії та України.
Спершу його раптові заяви про готовність змінити підхід до Кремля викликали значний скептицизм серед дипломатів, аналітиків та європейських партнерів.
Трамп, фактично, зрозумів, що не може більше покладатися на співпрацю з Володимиром Путіним у досягненні миру на українському фронті.
Він поставив ультиматум — до 8 серпня Путін має досягти домовленості щодо припинення вогню з Києвом, інакше Вашингтон погрожує новими тарифами на російські енергоресурси.
З американських джерел стало відомо, що Трамп усвідомив, що його особисті зв’язки з Путіним вже не здатні забезпечити необхідний політичний результат.
Замість цього, він тепер вважає, що підвищений тиск — єдиний шлях зупинити війну.
Це підтверджується його рішенням активізувати продаж озброєнь європейським країнам, які боронять своє небо та території від російських атак.
У той час, як у Вашингтоні говорять про необхідність швидких дій, адміністрація Трампа стикається з проблемами у впровадженні санкцій.
Близько п'яти місяців минуло з початку їх застосування, але ефективність ослабла через недостатню виконавчу діяльність, зокрема відсутність активних заходів проти компаній і осіб, що допомагають Кремлю обходити встановлені обмеження.
Ця слабкість сприяла зниженню впливовості санкцій, а сам Трамп навіть висловлює сумніви щодо їхньої здатності стати головним інструментом тиску.
Що стосується економічної політики, США не встановлювали обмежень щодо цін на нафту з Росії, як це зробили ЄС і Британія, що викликає додаткові питання щодо координації глобальних зусиль проти Кремля.
Також відсутні нові кроки щодо заборони суден із тіньового флоту Росії, що перевозить енергоресурси, що теж підриває стиснення російського економічного потенціалу.
У підсумку, експерти стверджують — незважаючи на заяви про тиск і санкції, реально діяти Вашингтон не поспішає, а сучасна політика здається більш спрямованою на створення видимості активних дій, ніж на досягнення конкретних цілей із припинення війни в Україні.
Водночас, на тлі цих невдач, зростає кількість голосів, що закликають переглянути позицію США щодо санкцій та дипломатичних підходів до Путіна, – особливо з огляду на його здатність вдавати з себе вразливого і знову отримувати час для перезавантаження плану подальших дій.