Верховний суд Великої Британії підтвердив санкції проти російського олігарха Євгєнія Швідлера у справі, що має важливе значення для цілого режиму обмежень
У вирішальний момент чиновників і правозахисників у Великій Британії було ухвалено остаточне рішення щодо апеляції російського мільярдера Євгєнія Швідлера, який намагався оскаржити санкції, запроваджені проти нього у відповідь на його зв'язки з російським урядом і бізнесом.
Верховний суд країни більшістю голосів відхилив його апеляцію, підтвердивши тим самим легітимність санкційного режиму, запровадженого у відповідь на агресію Росії в Україні.
Це рішення має далекосяжні наслідки для інших прихильників і захисників подібних обмежень, демонструючи, що судова система Британії не зважає на політичний тиск і залишається на боці правосуддя та національної безпеки.
Євгєній Швідлер, який має подвійне британсько-американське громадянство та тісно пов'язаний з великими бізнес-активами, такими як російська сталеливарна компанія «Євраз» і футбольний клуб «Челсі», намагався довести, що його санкції є несправедливими та політично мотивованими.
Водночас, мільярдер заперечував будь-які незаконні зв’язки із російським режимом і заявляв, що його внесення до санкційного списку є «швидкою політичною демонстрацією сили».
Відомо, що його статки оцінюються в близько 1,6 мільярда доларів, проте, за оцінками експертів, санкції суттєво ускладнили його бізнесові й особисті справи.
Юридичні аргументи, які захищали позицію Швідлера, зосереджувалися навколо того, що санкції проти інших російських компаній і осіб з більшою економічною владою, наприклад проти BP, ніби-то є неприйнятним подвійним стандартом.
Однак, судова ухвала була одностайною — апеляцію відхилили, підтвердивши, що обмеження мають обґрунтовану мету у рамках боротb з російською агресією.
Судді висловлювали думки про необхідність демонстрації ясного сигналу для бізнесу, що віддаляється від російських ринків та партнерів, що є важливим для підтримки санкційної політики.
Разом із тим, Верховний суд зазначив, що санкції забезпечують «справедливий баланс» між правами бізнесмена і захистом національної безпеки.
Окрема думка в суді зазначала, що таке обмеження є «недостатньо обґрунтованим» і критикувала підхід до санкцій як слабкий, особливо з урахуванням прикладів компаній, що мають прямі зв’язки із російським урядом.
Незважаючи на цю критику, рішення закріплює принципово важливий висновок — санкції мають вагомий аргумент у боротьбі з російською агресією і що вони не є політичним інструментом для зведення рахунків.
Водночас, заява Міністерства закордонних справ Великої Британії підкреслює: випадки, подібні до справи Швідлера, красномовно демонструють здатність судової системи країни захищати свою політику щодо санкцій і підтверджувати їхню легітимність.
Урешті-решт, цей випадок стає сигналом для всіх, хто намагається оскаржити обмеження через те, що вони вигідні або незручні для певних бізнес-кіл.
Таким чином, британські суди сьогодні демонструють цілковиту підтримку санкційної політики та відданість захисту інтересів національної безпеки країни.