Розгортання складної гра Росії та її союзників на енергетичному фронті: заспокоєння або провокація? Витоку нафти, диверсії та геополітична стратегія у центрі уваги
У сучасних геополітичних та енергетичних перипетіях Росія продовжує активно використовувати свої інструменти впливу для збереження контролю на своїх стратегічних маршрутах та підриву можливих конкурентів.
Останні події на турецькому нафтовому терміналі і в портах Новоросійська свідчать про зростаючу напруженість у глобальній нафтовій галузі.
Так, нещодавно там було знайдено нафту з високим вмістом шкідливих хлорорганічних речовин, що несе потенційні небезпеки для подальшої переробки та транспортування.
Таке відкриття викликало підозру щодо можливої цілеспрямованої дестабілізації для контролю над поставками азербайджанської та казахської сировини.
Паралельно із цим, у російських портах запроваджені нові суворі правила щодо контролю суден, що заходять із іноземними вантажами.
Указ президента РФ від 21 липня 2025 року вимагає, щоб кожен іноземний корабель отримав дозвіл від капітана порту, узгоджений із ФСБ, що значно ускладнює логістику та створює додатковий тиск на глобальні нафтові потоки.
Це — стратегічна відповідь Москви на диверсії проти російських танкерів цього року, що залишили слід у галузі безпеки та політики.
При цьому, Кремль намагається не лише скоригувати логістичний сектор — він просував багатоаспектну гру з Казахстаном та Азербайджаном, використовуючи дипломатичні запити і політичний тиск, щоб змусити ці країни зменшити свою залежність від російських маршрутів і посилити акселерацію альтернативних шляхів постачання.
Зміцнення експортних позицій Казахстану, зокрема реалізація проектів на зразок Транскаспійського нафтопроводу та збільшення обсягів транзитної нафти через Азербайджан, сприяє збільшенню зовнішньоекономічних ризиків для Москви.
Водночас, Кремль активізував диверсійні можливості у Каспійському регіоні, розвідуючи сценарії атак проти портів і нафтових об'єктів.
Не випадково у березні російські військові перевірили свої сили морського спецназу і морську авіацію, готуючись до потенційних дій у регіоні, що може спричинити серйозний конфлікт із країнами регіону.
Аналіз показує, що Москва використовує подавлені політичні та економічні важелі для збереження впливу в регіоні і для запобігання втратам у нафтовому секторі.
Водночас, західні країни, зокрема США та ЄС, намагаються бути крок за кроком, запроваджуючи санкції іші для стримування Росії та захисту інтересів української та центральноазіатської енергетичної безпеки.