Росія офіційно закриває 20 прикордонних пунктів з Україною: що це означає для майбутніх транспортних і гуманітарних зв’язків
Уряд Російської Федерації ухвалив рішення про закриття одразу двадцяти прикордонних пунктів, які раніше функціонували на кордоні з Україною.
Це стратегічне рішення, підписане прем’єр-міністром Михайлом Мішустіним, набуде чинності вже з 1 серпня 2025 року.
Стверджується, що цей крок має на меті перегляд та оптимізацію прикордонної політики Росії, хоча фактично він стосується пунктів, що більш ніж двадцять років працювали за умовами двосторонніх угод з Україною.
Варто зазначити, що мова йде про автомобільні та залізничні переходи, зокрема ті, що розташовані на підконтрольних тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також у районах, які контролює РФ на території Росії — Воронезькій, Курській, Брянській і Бєлгородській.
Українські посадовці та прикордонники вже висловили своє обурення цим рішенням, нагадуючи, що Україна з початку масштабної війни сама закрила всі пункти пропуску на своїй території й з тих пір ці об’єкти не здійснюють пропуск громадян.
Представник української Державної прикордонної служби Андрій Демченко підкреслив, що в умовах, коли Росія офіційно закриває пункти, які фактично не працювали вже кілька років, логіка такої дії важко зрозуміла.
Він також додав, що більша частина перерахованих пунктів розташована у прикордонних районах України, які окуповані РФ ще з 2014 року, і в областях Росії, таких як Воронезька, Курська, Брянська та Бєлгородська.
Демченко наголосив, що Україна і надалі готова сприяти поверненню своїх громадян через будь-які можливі коридори, за умови забезпечення відповідних умов з боку Росії.
У приклад він навів пункт пропуску «Покровка» на Сумщині, що наразі не функціонує, але потенційно може бути задіяний для гуманітарних потреб, якщо з’явиться така можливість.
В останні тижні українські прикордонники повідомляли про істотне збільшення потоку пасажирів у напрямку до України та навпаки, що свідчить про зростаючу активність і необхідність належного налагодження гуманітарних і транспортних зв’язків навіть у контексті складної політичної ситуації.