Загроза демократії: аналіз нових законодавчих ініціатив у виборчій системі України
Верховна Рада України зареєструвала на розгляд законопроєкт №13464, який викликав значний суспільний резонанс через наміри суттєво переформатувати існуючий виборчий процес.
Хоча офіційно документ позиціонується як технічні поправки до Виборчого кодексу, його суть і потенційні наслідки сигналізують про кроки у напрямі збільшення контролю політичних партій над парламентським проходженням кандидатів.
Аналізуючи пункт за пунктом, можна помітити, що за формальним виглядом йдуть радикальні зміни, які зменшують вплив голосів виборців і посилюють роль політичних структур у формуванні складу Верховної Ради.
Зокрема, пропонується збільшити вагу закритих списків і зменшити можливість персонального голосування, що автоматично зменшує вплив виборця на конкретних кандидатів.
Це вирішальний сигнал про намір посилити роль політичних сил, а не громадянського вибору, під час формування парламенту.Такий підхід викликав критику з боку громадськості та окремих парламентарів, особливо враховуючи неясність щодо перспектив проведення виборів у роки війни та складнощі у врахуванні актуальної демографічної ситуації.
Законопроєкт має і технічний аспект, що стосується перерозподілу голосів за регіональними та загальнонаціональним списками, що може суттєво змінити звичний механізм голосування.
Зміни передбачають автоматичний перехід голосів за відсутності конкретного обраного кандидата у загальнонаціональний список, що збільшує шанси політичних сил просувати потрібних їм кандидатів, особливо через «закриті» списки – сценарій, у якому голоси мають більший вплив на перехід мандатів, ніж персональні уподобання виборців.
Крім того, у документі пропонується розширити можливості для «гарантованих» кандидатів, дозволяючи їм входити одночасно до кількох списків, що дає змогу політичним партіям підсилювати свої позиції в регіонах, незалежно від підтримки виборців.
Це викликає питання щодо рівноправ’я та справедливості представництва, особливо враховуючи зміну формули розподілу мандатів та можливість мінімізувати участь громадян у процесі голосування.
Важливою проблемою є і закріплення максимальної кількості кандидатів у регіональних списках відповідно до кількості населення у різних регіонах, що може створити додаткові нерівності та не враховує динаміку внутрішньої міграції.
Не зважаючи на це, ініціатива викликає багато запитань щодо її обґрунтованості та потенційного впливу на демократію — особливо у кризовий період, коли Україні необхідно планувати і готуватися до майбутніх виборчих кампаній з дотриманням відкритості та чесності.
Попри заяви про наміри зробити виборчу систему справедливою та відповідальною, очевидно, що дана ініціатива більше спрямована на посилення позицій політичних сил і зменшення впливу громадянського голосу.
У контексті важкої нової реальності війни і внутрішніх викликів, підготовка до виборів повинна відбуватися системно та відкрито, з урахуванням актуальних даних і потреб українського суспільства.