Міжнародне співтовариство розмірковує над подальшими кроками щодо ситуації в Газі та політичними наслідками
Після несподіваної заяви президента Франції Емманюеля Макрона про офіційне визнання палестинської держави, світові лідери напружено обговорюють можливі варіанти реагування.
Зростаючий тиск на Великобританію та Німеччину, зокрема з боку союзників у Європейському союзі, спрямований на активізацію їхніх дипломатичних дій щодо конфлікту в Газі.
У цей складний період, коли гуманітарна криза набирає лавів — за даними ООН, чверть населення відкрито стоїть на межі голодної смерті — основні гравці світової політики прагнуть знайти спосіб припинити кровопролиття та забезпечити необхідну допомогу цивільному населенню.
Водночас, уряди Лондона і Берліна розглядають можливість мобілізації власних ресурсів і заходів, попри існуючі внутрішні розбіжності в політичних колах.
В пресу просочилися дані, що лідери трьох країн — Великобританії, Франції та Німеччини — у спільній заяві висловили заклик до швидкого припинення вогню та виконання гуманітарних потреб громадян.
На тлі цього, роль США і Ізраїлю у переговорах послабилася: США відкликали свої делегації, а ізраїльські сили почали активну евакуацію.
Тиск зростає і з боку опозиції, зокрема від понад 200 депутатів у парламенті Австралії, які закликають уряд послідувати прикладу Франції і визнати палестинську державу.
У той час, коли деякі європейські лідери прагнуть зберегти баланс інтересів і не йти на надмірні кроки, внутрішні суперечності і дипломатичні ігри залишаються складними.
Зокрема, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і його коаліційні партнери досі утримуються від підтримки однозначного визнання, але вже розглядають можливість перегляду економічних та політичних стратегій щодо Ізраїлю, зокрема щодо угоди про асоціацію з ЄС.
Водночас, у Брюсселі тривають дипломатичні дискусії навколо можливих санкцій та обмежень, що можуть бути введені проти Ізраїлю, з огляду на поточні бойові дії.
Не зважаючи на спроби обмежити підтримку Тель-Авіва, деякі країни залишаються при своїх позиціях, тоді як інші наполягають на заходах щодо запобігання ескалації конфлікту.
Це створює напругу всередині Євросоюзу і ставить під питання єдність у реагуванні на кризу.
Поки що, важливі гравці — Німеччина, Італія та Бельгія — виступають за обережний підхід, але потенційне посилення політичних і економічних санкцій проти Ізраїлю залишається можливим, зважаючи на стрімкий розвиток подій у регіоні.