Зміни у російських репресіях: нові масштаби тиранії та символічний кінець епохи боязні
У сучасній Росії ситуація з репресіями кардинально змінилася: вони перестали бути вибірковими та стали інструментом виключної мобілізації режиму для залякування, контролю та збереження влади. Останні події, зокрема смерть колишнього губернатора Курської області Романа Старовойта, який знайшов себе мертвим у своїй машині з вогнепальним пораненням, стали яскравими ознаками нових реалій у системі репресивних заходів. Це перше випадкове самогубство високопосадовця за всю путінську епоху, що викликає численні питання і тривогу серед представників еліти. Попередні випадки непояснених смертей у російському бізнесовому та політичному середовищі були рідкістю, здебільшого торкалися менеджерів корпоративного рівня. Значущість цієї події полягає у тому, що вона демонструє, як режим, посилюючи авторитаризм, збирається жорстко контролювати інакомислення, залякувати опонентів та позбавляти потенційних критиків будь-яких можливостей для опору. Репресії вже не обмежуються лише представниками бізнесу чи регіональних адміністрацій—до їхнього кола долучилися високопоставлені військові, міністри та колишні члени урядів. Зі зростанням репресивних заходів посилився і криза довіри серед еліти. Порушення та судові справи проти великих гравців, таких як власники крупних компаній та колишні високопосадовці, стали демонстративним сигналом щодо того, що режим став менш терпимим і сильніше контролює своїх опонентів. Зокрема, російська прокуратура почала активніше передавати державі активи бізнесменів, які раніше вважалися недоторканними, що є ознакою змін у взагалі непередбачуваному і жорсткому політичному ландшафті. Політична ситуація навколо висвітлює і ще один аспект— внутрішню неспокійність режиму, коли навіть впливові особи змушені шукати притулку або потрапляють у поле зору правосуддя. Скандальні історії з колишніми військовими високопосадовцями, олігархами та керівниками державних структур свідчать про те, що режим Путіна переживає період відчутних трансформацій та криз. Тим часом, у політичному просторі з’являються повідомлення про можливе використання пропаганди та штучного інтелекту для поширення кремлівських наративів та дезінформації, що ще більше ускладнює ситуацію для опозиції та незалежних ЗМІ. Всі ці процеси свідчать про те, що сучасна Росія перебуває у стані перехідного періоду, коли елементи старого режиму знищуються або трансформуються, але їхні наслідки будуть відчутні ще довго.