Межі законодавчих змін і можливості для втечі корупціонерів: аналіз нових правових законодавчих конструкцій в Україні
На тлі останніх ухвалень українського законодавства, що стосуються функціонування Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), виникає серйозна прогалина у системі правового регулювання, яка може бути використана топ-корупціонерами для уникнення відповідальності. Зокрема, між законом №12414, який здебільшого руйнує незалежність цих антикорупційних органів, та новим президентським законопроєктом №13533 відкривається «вікно можливостей» для маніпуляцій, що може підставити під сумнів справедливе проведення розслідувань. За словами юриста Миколи Мягкова, керівника кримінальної практики в Адвокатському об’єднанні AZONES, дія закону №12414 досі чинна і дозволяє подати клопотання про передачу справ з НАБУ до іншого правоохоронного органу, наприклад, Офісу генпрокурора. Однак, час на цю процедуру обмежений — потрібно встигнути подати таке клопотання до набрання чинності нового закону, адже після цього гуру влади може почати застосовувати нові норми. Тоді відповідне клопотання матиме бути розглянуте, і саме він — генеральний прокурор — зможе впливати на долю справ. Тим часом, у Європейському Союзі зважають на цей правовий каламбур і наголошують, що в разі ухвалення нових законів можливо застосовувати поняття «зворотної дії» у часі. Тобто, якщо минулий закон норма діяла кілька годин чи днів, документи, подані до цього періоду, повинні розглядатися відповідно до тієї процедури, яка була чинною тоді. Юрист Мягков підкреслює, що для захисту прав громадян важливий момент — ті, хто встигне звернутися до генпрокурора до набрання законопроєкту №13533 чинності, матиме право отримати розгляд своїх заяв за попереднім законодавством. З іншого боку, у Верховній Раді вже зареєстровано невідкладний законопроєкт №13533, який має на меті посилити повноваження НАБУ та САП, однак багато політиків та правозахисних організацій висловлюють занепокоєння, що у цьому документі повертаються норми, які раніше вже були під частковою забороною та викликали багато суперечок. Зокрема, у згаданому законопроєкті йдеться про обов’язковий поліграф для всіх співробітників НАБУ, що мають доступ до державної таємниці. Отже, в українському законодавчому полі зберігається ситуація невизначеності та потенційних лазівок для корупціонерів, що ставить під сумнів здатність держави чинити ефективний опір топ-корупції та зберігати незалежність антикорупційних інституцій.