Як українською правильно сказати «бєлка»: глибокий погляд на мовну етимологію та сучасний контекст
Після початку масштабної війни, яку Росія розпочала проти України, значна кількість українців зробила свідомий вибір відмовитися від використання російської мови у повсякденному спілкуванні та перейшла на рідну українську.
Однак цей мовний перехід не завжди простий, особливо коли йдеться про заміну окремих російських слів, що мають свої унікальні назви в українській.
Одним із цікавих випадків є слово «бєлка», яке широко використовують для позначення білки — активної та спритної тваринки, характерної для наших лісів і парків.
У нашій мові існує кілька назв для цієї тварини, кожна з яких має історичне або етнографічне підґрунтя.Основною назвою, яка закріпилася у сучасній українській — «білка», — є слово, що походить із праслов’янської мови: від слова bělъka, утвореного від кореня bělъ — «білий».
Історики та лінгвісти припускають, що це слово спершу позначало саме тварину з світлим хутром.
У минулому його могли називати не лише через колір, але й через цінність хутра для пошиття одягу й обв’язки.
Відповідно, назва «білка» з часом увійшла до щоденного вжитку в українській мові.Існує ще одна назва — «вивірка» — яка є більш архаічною і збереглася в деяких регіонах України.
Вона має праіндоєвропейські корені, що походять від слова wer-, що означає «крутитися» або «метушитися», ідеально відображаючи активну поведінку цієї тваринки.
Назва «вивірка» досі використовується в мовах таких славнозвісних слов’янських народів, як польська, чеська та словацька.Згідно з етимологічним словником української мови, на Наддніпрянщині слово «білка» замінило «вивірку» вже у XIV столітті.
Більше того, у більшості лінгвістичних джерел «білка» і «вивірка» подаються як синоніми, що підкреслює їхню тісну мовну та культурну історію.
Це свідчить про багатий шмат української мовної спадщини, яка зберігає різні варіанти для позначення однієї і тієї ж тварини.У нинішніх реаліях, коли українці свідомо прагнуть до мовної стійкості та ідентичності, багато хто вже використовує чисту українську мову у повсякденному житті.
В ситуаціях, коли потрібно сказати «бєлка», правильним та погоджуваним варіантом є саме «білка», хоча «вивірка» і досі зберігає своє місце в мовній традиції окремих регіонів.
Важливо й те, що мовний вибір стає проявом патріотизму та збереження культурної самобутності українського народу.Як зазначають соціологи, в умовах активної російської агресії багато українців не лише вибирають українську у побуті, але й свідомо прагнуть зміцнювати свою мовну ідентичність.
Однак існує ризик, що зменшення зовнішньої загрози може призвести до повернення до російськомовного спілкування, особливо в неформальній обстановці.
Тому, розвиваючи мовну компетентність та популяризуючи українську, ми сприяємо збереженню культурного багатства та національної єдності.Детальніше про мовний перехід та виклики сучасної України у збереженні української мови читайте у статті Володимира Шишкова «Перехідний вік мови» на ZN.UA, що висвітлює особливості мовної ситуації в країні та шляхи її вдосконалення.