Дмитрівська поминальна субота: глибокі традиції та сучасний зміст
Щорічно 18 жовтня в Україні відзначають Дмитрівську батьківську суботу — особливий день у православному календарі, який має глибокі історичні та духовні корені.
Це день, коли християни східного обряду згадують своїх померлих рідних і близьких, вшановуючи їх пам’ять традиційними релігійними обрядами.
В цей день відбуваються поминальні служби у церквах, під час яких священики зачитують імена померлих, записані на аркушах паперу, і моляться за їхній спочинок.
Віряни приносять у церкву пісні продукти — яблука, хліб, цукерки, а іноді — кагор, що символізує вину і кров Христову.
Якщо з якихось причин дотриматися цього обряду в церкві неможливо, поминати покійних можна вдома, молячись перед іконами та згадуючи їх у своїх молитвах.
Також у цей день багато українців відвідують кладовища, щоб вшанувати пам’ять померлих.
Після вертання додому господині готують поминальну трапезу, на яку запрошують родину й друзів, обов’язковим її атрибутом є кутя — символ життєдайної сили та пам’яті.
Ці традиції зберігають духовний зв’язок із предками і є важливою частиною української культурної спадщини, що передається з покоління в покоління.