Перші сто днів уряду Свириденко: стабілізаціяери, але без стратегічного прориву
За перші сто днів роботи уряду під керівництвом Юлії Свириденко можна спостерігати низку позитивних змін, які мають важливе значення для стабілізації економіки України.
Разом із Національним банком та міжнародними партнерами команда змогла утримати відносну стабільність курсу гривні та контролювати рівень інфляції, що є важливими досягненнями в умовах кризи.
Було виконано ключові бюджетні показники без порушень соціальних та оборонних виплат, що сприяє довірі як внутрішніх, так і зовнішніх кредиторів.
Зовнішня підтримка у вигляді понад 13 мільярдів доларів допомоги від ЄС, США і МВФ підсилює фінансову стабільність країни.
Також уряд започаткував нові програми розвитку оборонної промисловості, зокрема, створення кластерної політики та збільшення кількості приватних виробників оборонної техніки, а також налагодження спільного виробництва озброєння з країнами НАТО.
Впроваджено цифрові інструменти для обліку мобресурсів, зокрема систему «Імпульс», що підвищує прозорість і ефективність управління.
На міжнародній арені збережено довіру донорів, підписані меморандуми щодо гарантій інвесторам у рамках Ukraine Facility.
Однак, вважає економіст Богдан Данилишин, протягом перших 100 днів уряду існує низка невирішених проблем та ризиків, які можуть завадити довгостроковій стабілізації та розвитку країни.
Зокрема, відсутність системної економічної стратегії, яка б враховувала мобілізаційні пріоритети, баланс між військовим і цивільним виробництвом, а також програми імпортозаміщення.
Політика дій здебільшого тактична, без єдиного стратегічного центру управління.
Крім того, українська економіка сильно залежить від зовнішньої допомоги — до 70% бюджету фінансується за рахунок міжнародних донорів, що створює ризики у разі затримки чи скорочення підтримки.
Не є розробленим план внутрішнього заміщення зовнішніх джерел фінансування через боргові та податкові інструменти.
Реформування судової, податкової та митної систем залишаються замороженими, що стримує інвестиційну активність.
Політика витрат також не сприяє зростанню — пріоритети зосереджені на соціальних виплатах, а не на стимулюванні виробництва та розвитку малого бізнесу, який отримує допомогу здебільшого у формі популістських грантових програм.
Недостатній рівень управлінської координації між міністерствами та відсутність чіткої вертикалі у процесі прийняття рішень гальмує ефективність уряду.
І хоча перший етап роботи продемонстрував здатність до стабілізації економічної ситуації, для зростання та відновлення потрібні масштабні реформи та стратегічний підхід.