Борг за комунальні послуги в Україні досяг рекордних 106 мільярдів гривень: хто втратить най більшого?
Житлово-комунальна сфера країни переживає справжню кризу: борги населення за послуги вже перевищили позначку у понад 106 мільярдів гривень, і ця цифра стрімко зростає.
Це — не просто статистика, а відображення глибших проблем системного характеру, що торкнулися кожного українця.
Враховуючи останні дані Державної служби статистики, борги українців за комунальні послуги станом на третій квартал 2025 року сягнули нечуваних масштабів — більших, ніж будь-коли раніше.
Часто ці цифри звучать як сухий офіційний звіт, але за ними стоять реальні людські історії, їхні зусилля та безліч нерозв’язаних питань, які потрібно вирішувати вже зараз.За останні два роки боржники за комуналку додали понад 25 мільярдів гривень до загальної суми боргів, причому ця динаміка зумовлена цілою низкою факторів: війною, економічною кризою, падінням доходів громадян і, окремо, глибшою проблемою — недосконалою системою нарахувань та управлінням тепло- та водопостачанням у країні.
Адже, зауважують експерти, тарифи та їхня формула часто залишаються закритими для громадськості, а рахунки формуються на основі радянських нормативів та застарілих технологій.
Відсутність сучасних лічильників, неефективне управління житловим фондом і безконтрольне допускання боргів до структури бюджету призводить до того, що проблема виходить за межі окремих домогосподарств і перетворюється на системну кризу, яка загрожує стабільності всієї країни.Крім того, існує ще одна причина наростання боргів — виїзд багатьох українців за кордон.
В умовах порожніх квартир та знеструмлених будинків, державні служби не встигають коректно враховувати реальні споживання, тому у платіжках фігурують середні значення, що вже давно не відповідають реальності.
Це породжує ще одну багатовимірну проблему: платники змушені сплачувати за сусідів або за віртуальні обрахунки, що змушує зростати недовіру до системи.
Історія підкріплюється політичними заявами, що тарифи на газ та електроенергію ще не є ринковими, однак це не зупиняє зростання заборгованості, яка фінансується з державного бюджету та через субсидії.Розрив між офіційною статистикою та реальністю ще більше посилює проблему.
На побутовому рівні люди говорять про інше: вони вже не вірять у можливість врегулювати ситуацію, побоюючись колапсу системи і перспективи втрати житла.
Водночас уряд намагається зменшити тарифи або зробити їх більш прозорими, але рішення довгий час гальмуються бюрократичними перепонами.
Черга за реальним утепленням житла, модернізацією систем теплопостачання і зниженням споживання залишається відкритою, і її потрібно вирішити вже сьогодні, щоб зменшити тягар боргів і повернути довіру населення до державної системи ЖКГ.