Древня планетна система, поглинена білим карликом, проливає світло на довгострокову стабільність зоряних систем
Вчені зробили надзвичайне відкриття, досліджуючи одну з найстаріших і найбагатших на метали планетних систем, яку досі занурює у своє поглинання білий карлик, розташований у її центрі.
У цій системі був знайдений диск із вражаючими характеристиками: він є найстарішим і найзаземленішим з усіх, що коли-небудь виявлялися поруч із зірками, багатими на водень.
Це відкриття ставить під сумнів усталені уявлення про те, як довго існують планетні системи після смерті їхньої зірки.
За словами дослідників, триваючий процес накопичення матеріалу і досі спостерігається, що свідчить про можливість збереження залишків планет навіть у фазі зменшення активності центральної зірки.Паульська команда астрофізиків під керівництвом Еріка Ле Бурде з Інституту досліджень екзопланет Тротьє у Монреалі також виявила у системі сліди незвичайного «антіхвоста» — особливого газоподібного розширення, що свідчить про тривалу взаємодію планет із залишками зоряної еволюції.
Розташований на відстані 145 світлових років від Землі, білий карлик LSPM J0207+3331 має атмосферу, населену щонайменше 13 хімічними елементами — цей факт підтверджує, що гравітація зірки порвала космічний об’єкт діаметром щонайменше 200 кілометрів.Застосовуючи спектроскопію, дослідники з’ясували, що незвична кількість кам’янистого матеріалу досі зберігається в системі, що свідчить про те, що якась подія порушила цю стабільну систему після смерті зірки.
За словами Патріка Дюфура, з Монреаля, доля цього матеріалу може пояснюватися тривалими радіальними імпульсами руйнування унікальних орбіт планет і уламків космічного сміття.
Джон Дебес із Інституту космічних телескопів у Балтіморі додав, що сліди забруднення атмосфери свідчать про те, що протягом останніх мільйонів років ці планети, які колись крутилися навколо зірки, довго зберігали свої орбіти, незважаючи на зменшення маси зірки у процесі її еволюції.
Це означає, що механізми приливних сил і дестабілізації систем все ще залишаються активними, навіть після завершення активної фази головної послідовності зірки.Навчальні дослідження відкривають нову перспективу щодо тривалості життя таких систем і можливості існування планет у віддалених періодах зоряної еволюції.
Вчені прагнуть у майбутньому знайти ті планети, які під час еволюції могли руйнувати свої орбіти під впливом взаємодії з залишками зірки, особливо цікавлять газові гіганти, що важко ідентифікувати через їхню віддаленість і низьку температуру.
Водночас дослідження також показали, що навіть після мільярдів років існування, системи можуть зберігати сліди планетарної активності, що відкриває нові горизонти для вивчення еволюції небесних тіл та зоряних систем у довгостроковій перспективі.