Дослідження 6000-річної жуйки: таємниці прадавніх гендерних ролей і культури Неоліту
Вчені зі всієї Європи зробили унікальне відкриття, досліджуючи залишки смоли, знайдені у районі Альп.
Ці стародавні артефакти належать людям неоліту, які мешкали понад шість тисяч років тому, і схожі за призначенням на сучасні жуйки.
Виявлено, що смола з кори берези, яка є одним із найдавніших відомих синтетичних матеріалів, застосовувалася не лише для ремонту і кріплення кам’яних інструментів і кераміки, але й, можливо, для жування під час роботи, що підтверджується знайденими слідами жування на зразках.
Археологи із Копенгагенського університету під керівництвом Анни Вайт досліджували 30 зразків смоли, виявленої на дев’яти різних місцезнаходженнях у гірському регіоні та навколо озер.
Стурбовані тим, що ці залишки зберегли сліди мікробів, а також ДНК людини та рослин, вони зробили висновки щодо можливих цілей використання жуйки і ролі таких традицій у минулому.
Зокрема, у деяких зразках знайдено ДНК лляного насіння та маку, що відкриває питання щодо їхнього використання: чи як їжа, чи для отримання опіоїдних ефектів.
Ще цікаво, що ДНК людей, які жували смолу, збереглася настільки добре, що вдалося визначити стать кожного з них.
Так, чоловіча ДНК була присутня у кам’яних інструментах із смолою, використовуваними як клей, а жіноча — у керамічних виробах, які ремонтувалися цим матеріалом.
Окремо дослідники звернули увагу на процес жування, який сприяє пом’якшенню смоли і, відповідно, полегшує її використання під час роботи.
Вважається, що цей процес був важливим для прадавніх людей, адже жування знижувало адгезійні властивості смоли і вимагало повторного нагрівання для відновлення її функціональності.
Це відкриття не лише проливає світло на побутові та гендерні ролі у давнину, а й підкреслює, наскільки глибоко вкорінені були ці традиції у житті праісторичних спільнот.