Соціальні виплати України на 2026 рік: ілюзії та реальні виклики у новому бюджеті
На початку 2026 року український державний бюджет вражає своєю амбіційністю: значна частина фінансування спрямована на оборонний сектор, соціальні програми, освіту і охорону здоров’я.
Однак, глибше аналізуючи цей документ, стає очевидним, що реальні можливості країни у сфері соціального забезпечення суттєво відстають від заявлених планів та обіцянок влади.
Занижені державні стандарти, неврахована фактична інфляція та серйозна залежність від зовнішніх джерел фінансування формують картину, яка швидше нагадує побажання, ніж дієву стратегію підтримки вразливих верств населення.
З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році бюджети країни перетворилися на інструменти виживання: оборона стала пріоритетом, а соціальні видатки залишилися на рівні останніх років у режимі мінімуму.
Так, бюджет-2023 мав дефіцит у 20% ВВП, наступний — зменшився до 18%, а в 2025 році — до 16%.
Хоча номінальні витрати на соціальні програми зросли, їх реальна купівельна спроможність стрімко знижувалась через зростання інфляції та девальвацію гривні.
Наприклад, у 2024 році прожитковий мінімум збільшили на 6%, тоді як інфляція сягнула 12%, поглиблюючи бідність сотень тисяч пенсіонерів і малозабезпечених сімей.
У 2026 році доходи державного бюджету очікуються на рівні 2,8 трильйона гривень, а витрати — приблизно 4,8 трильйона, що призведе до дефіциту у 2 трильйони гривень — майже 18,4% ВВП.
Водночас 27% з них підуть на оборону країни, що є майже на 9% більше, ніж минулого року.
Реальні соціальні видатки, враховуючи інфляцію, фактично зменшуються, а це означає, що обіцяне підвищення стандартів життя залишається лише декларацією.
Пенсії, субсидії та інші програми залишаються недостатніми для забезпечення справжніх потреб українців, особливо в регіонах зі зростанням цін на комунальні послуги.
Враховуючи девальвацію гривні та реальні рівні інфляції, абсолютні показники допомог та зарплат не відповідають економічним реаліям, що ставить під загрозу соціальну стабільність країни.
Зроблено висновок, що реальний прожитковий мінімум у країні значно вищий, ніж формальні показники, що підвищує ризик зростання бідності та соціальної напруги.
Президентські ініціативи щодо підвищення пенсій та мінімальних зарплат залишаються недостатніми для покриття зростаючих витрат населення, і є ознакою глибших системних проблем у системі соціального забезпечення.
Вивчення бюджету свідчить, що основним джерелом фінансування соціальних програм є зовнішня допомога, що створює додаткову вразливість країни до міжнародних політичних та економічних ризиків.
І тому, чи зможуть українці у 2026 році відчути реальний захист і підтримку — питання відкритого характеру, особливо для тих, хто стикається з труднощами у регіонах фронту й у віддалених селах.