Як Путін намагається підорвати НАТО ізсередини: три стратегічні цілі російського диктатора
На тлі зростаючої напруги у Європі та загрози нових конфліктів, аналіз від газети The Economist проливає світло на таємну гру президента Росії Владіміра Путіна в сірій зоні проти НАТО.
З одного боку, російські дрони порушують повітряний простір Польщі та Естонії, пошкоджують телекомунікаційні кабелі на дні Балтійського моря, а аеропорти та інфраструктура країни паралізуються через кібератаки та безпілотники—все це створює атмосферу постійної загрози, але ще не відкритий конфлікт.З іншого боку, Путін веде цілеспрямовану кампанію, спрямовану на дестабілізацію єдності НАТО, посіяти підозру і розкол між європейськими країнами та США.
В його планах — позбавити Альянс здатності захисту через знецінення статті 5, яка гарантує спільну оборону.
Водночас, Москва активно намагається посилити тиск на підтримувані Україною країни: здійснює диверсії, кібератаки, втручається у вибори та поширює антивыбранну пропаганду.Третя, глибша ціль, — посилення внутрішніх розладів у демократичних країнах Заходу, знецінення їхньої економічної могутності і руйнування довіри до ліберальних інститутів.
Росія, маючи порівняно слабкий економічний потенціал та менший ВВП, прагне створити хаос, щоб виставити свою владу міцнішою, дискредитуючи демократичний світ та підсилюючи популістські рухи.Важливими рекомендаціями для союзників автор журналу пропонує активніше проливати світло на всі чорні провокації, не ігноруючи навіть найменші ознаки, та швидко реагувати на ідентифіковані загрози.
Підвищення оборонних можливостей Європи, посилення флоту в Балтійському морі, модернізація систем протидії дронам та кіберзахисту, а також більш рішучі санкції проти російських провокаційних дій — це шлях для стримування РФ.
Водночас, важливо використовувати заморожені активи для підтримки України, адже така допомога є одночасно і гарантією безпеки Європи.Загалом, аналіз підкреслює необхідність рішучих та скоординованих дій союзників, адже ігнорування цих викликів може призвести до ще більш руйнівних конфліктів у майбутньому, а уникнення відповідальності Росії тільки підсилить її агресію та ризик непередбачуваних ескалацій.