Україна терміново потребує активізації зусиль Європи щодо російських репарацій у контексті тривалої війни
З моменту початку масштабного російського вторгнення в Україну минулого року країна навʼязливо шукає можливості для фінансової підтримки, яка б допомогла подолати економічну кризу і зміцнити оборонний потенціал.
Найбільш актуальна та вразлива позиція — це залежність України від заморожених російських активів, що зберігаються у європейських банках і фінансових установах, зокрема у Euroclear.
Саме ці активи виступають важливим джерелом фінансування у критичні моменти, але їх недостатньо для довгострокового виживання економіки на фоні тривалого конфліктного стану.
За прогнозами МВФ, щоб врятувати економіку України і забезпечити її розвиток до 2027 року, потрібно не менше 65 мільярдів доларів.
Однак єдине реалістичне рішення виходить із концепції використання російських активів, які тривалий час залишаються під контролем країн Заходу.
Історично західна політика уникала конфіскації цих ресурсів, побоюючись створити небезпечний прецедент, котрий потенційно може бути використаний проти самих інтересів і безпеки Європи та США, а також викликати серйозний відплив іноземних інвестицій.
Крім того, існувало побоювання, що Росія зможе подати позов і повернути свої активи, що створює ризик фінансових втрат для Заходу.
Однак ситуація стрімко змінюється: виклики і провокації з боку російських військових структур та відмова Кремля керуватися міжнародними рекомендаціями, зокрема і закликами з боку Дональда Трампа, змусили переглянути цю позицію.
15 жовтня у Берліні німецький канцлер Фрідріх Мерц запропонував символічний і водночас креативний компроміс: Європейський союз міг би «позичити» Україну 164 мільярди доларів, заморожених у Euroclear, у вигляді безвідсоткової позики з умовою повернення лише за згодою Росії сплатити репарації після закінчення війни.
Таке рішення дозволить уникнути відповідальності для ЄС і зробить Росію головним відповідальним за будь-які фінансові ризики.
У разі відмови Кремля платити — відповідальність перейде на нього, адже саме він залишиться винуватцем виникнення цих втрат.
Цитуючи слова аналітиків, такі напрацювання наразі обговорюються на саміті у Копенгагені, де європейські лідери шукають спільне рішення щодо посилення оборонного потенціалу і підтримки України.
На саміті до них приєднався президент Володимир Зеленський, що свідчить про прагнення до єдності та спільних дій.
Однак аналітики та політики одностайні: процес ухвалення такого стратегічного рішення вимагає тривалих перемовин та погоджень.
Не всі країни ready до співпраці у цьому контексті: Угорщина, наприклад, натякає на можливий вето через внутрішні політичні розбіжності.
При цьому європейські дипломати визнають, що підтвердження колективної волі може знадобитися кілька місяців — саме цього часу знадобиться для узгодження всіх нюансів.
Західні країни, зокрема США, наразі більше не беруть активної участі у дискусіях щодо долі цих активів, і Європа мусить діяти самостійно.
Стосовно геополітичних наслідків Кремль попереджає про наміри домагатися юридичного переслідування осіб і держав, що причетні до «крадіжки» активів, у країнах Заходу.
У відповідь сенатор-республіканець Джон Кеннеді вже подав до Сенату законопроект щодо конфіскації російських активів для України.
Водночас, європейські експерти знову наголошують на значенні репараційного кредиту — ідеї перетворення заморожених російських ресурсів у інструмент підтримки України, що має глобальне політичне і економічне значення і може змінити роль європейської політики у цій війні.