Таємниці трагічної смерті української журналістки Вікторії Рощиної у російському ізоляторі
20 вересня 2024 року здивувала громадськість неприємна новина про смерть української журналістки Вікторії Рощиної у слідчому ізоляторі міста Кізел, розташованого в Пермському краї Росії.
Це стало несподіванкою для багатьох, адже раніше було відомо, що Вікторія була затримана російськими службами на окупованих територіях України, зокрема у Таганрозі, і її подальше місцезнаходження залишалося загадкою.
Джерело цієї інформації – розслідування журналістів «Слідство.Інфо», які отримали документи, що підтверджують смерть української громадянки.
За даними реєстрів, її смерть зафіксована 19 вересня 2024 року у ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану у місті Перм.
Цей документ був однією з перших офіційних знахідок, яка підтверджує трагічний факт.
Начальник другого управління Департаменту протидії злочинам, скоєним у збройних конфліктах, організації прокуратури Тарас Семків підтвердив, що смерть Рощиної настала безпосередньо у кізельському ізоляторі.
В офіційних коментарях він додав, що наразі слідство ще з’ясовує точні причини смерті, оскільки тіло Вікторії було повернуто Україні у такому стані, що не дозволяє провести повноцінне судово-медичне дослідження.
За словами Семківа, «она пробула там менше двох тижнів, і саме в цій установі сталася її смерть».
Крім цього, журналісти отримали свідчення від очевидця, який їхав із Вікторією під час її етапування до Кізельського ізолятора.
Свідок, військовослужбовець Данило, розповів, що 11 вересня 2024 року, всього за вісім днів до загибелі, його разом із Вікторією перевезли з Таганрозького СІЗО до ізолятора №3 у місті Кізел, що в Пермському краї Росії.
Етапування тривало три доби, і саме показання Даниїла є однією з ключових для розуміння обставин смерті журналістки.
За словами свідка, під час руху вони перебували у одному потязі, і він бачив, як Вікторію водили до туалету.
Вікторія була дуже худою, її кістки вже виступали.
У самому ізоляторі Кізела, під час «прийомки», 11 вересня, полонених знущалися всілякими способами.
Данило розповів, що його двічі били, і він ледве лишався живим.
Жінок у цій камері ставилися особливо жорстоко: їх голили наголо, і голоси плачучих жінок були чути навіть ззовні.
Офіційний представник Тарас Семків зазначив, що за час перебування Вікторії у російських руках, починаючи з серпня 2023 року, жодних офіційних повідомлень від Росії про її утримання не надходило, що є грубим порушенням міжнародних зобов’язань.Передісторія цієї трагічної історії сягає березня 2022 року, коли українську журналістку було захоплено російські військові у Бердянську та затримано на десять днів.
Вона активно висвітлювала події на тимчасово окупованих територіях, писала репортажі з Криму, Донбасу та Маріуполя.
Виходячи з України, вона планувала через Польщу і Росію дістатися до звільнених ділянок України, але зникла 3 серпня 2023 року у районах окупації.
Лише в травні 2024 року російська сторона визнала її затримання, а повернення тіла відбувалося з численними затримками.
У лютому 2025 року тіло Вікторії, з ознаками насильницької смерті, було повернуто Україні.
Там її чекала страшна правда: на тілі знайшли численні садна, крововиливи, зламані ребра, ознаки застосування електрошоку та інших знарядь жорстокості.
Міжнародні експерти визначили, що старають приховати справжню причину смерті, зокрема удушення, вилучаючи внутрішні органи.
Прощання з Вікторією відбулося у Києві 8 серпня 2024 року, а її історія залишається символом боротьби медійників і правозахисників проти російських зловживань і безкарності.Загалом, смерть Вікторії Рощиної підкреслює масштаб трагедії, яку відчувають українські журналісти, що потрапляють у полон під час військових конфліктів, та нагадує про важливість міжнародного реагування та захисту прав людини у таких складних обставинах.