Померла легендарна ікона кінематографу 1960-х років Клаудія Кардінале: життєвий шлях та творчий спадок
У віці 87 років на 2023 рік перестала битися серце однієї з найяскравіших зірок повоєнного італійського кіно, яка залишила незабутній слід у світовій культурі — акторки Клаудії Кардінале.
Її довга й різноманітна кар’єра охоплювала театральні постановки і кінематографічні роботи, що зробили її однією з найбільш визнаних ікон світового кінематографу.
Народжена в Тунісі у сім’ї італійського походження, вона зростала на фоні різносторонньої культури і в ранньому віці показала ще сильний актерський потенціал.
Вперше зоряний шлях Кардінале розпочався у 1957 році після її перемоги у конкурсі краси в Тунісі, що несподівано відкрила їй шлях до Венеційського фестивалю — саме там вона вперше потрапила у світ великого кіно.
Початкові ролі в італійських стрічках були переважно дубльовані через її розмову сицилійським діалектом і освіту у франкомовних навчальних закладах.
Здавалося, що її шлях не буде ідеальним: перешкодою стали особисті труднощі, зокрема таємна вагітність, яка за словами акторки, була наслідком насильницьких відносин.
У 1958 році в Лондоні вона народила сина Патріка, якого кілька років тримала у таємниці, видаючи за свого молодшого брата, оскільки виховання дитини взяли на себе її батьки.
Попри ці випробування, Кардінале швидко прорвалася до світової слави, особливо після прославлених ролей у стрічках Федеріко Фелліні «8½» та у фільмі Луккіно Вісконті «Леопард».
Там вона поєднувала роботу у двох кардинально різних образах, навіть змінюючи колір волосся, демонструючи свою акторську майстерність.
Вона відкрила двері Голлівуду, знімаючись у комедії «Рожева пантера» та у вестерні Серджо Леоне «Одного разу на Дикому Заході».
Однак її кар’єра зазнала перерви в 1970-х роках через особисті конфлікти: розлучення з продюсером Франко Крістальді та стосунки з режисером Паскуале Сквитьєрі, з яким у неї народилася донька Клаудія.
Це призвело до того, що колеги у кіноіндустрії стали ігнорувати її, а роль у фільмі Вісконті «Невинний» (1976) їй відмовили, що стало серйозним ударом для акторки.
Важкими були фінансові труднощі — у цей період її врятував режисер Франко Дзефіреллі, запросивши її до участі у мінісеріалі «Ісус із Назарета» (1977).
Подальша кар’єра включала роботу з європейськими режисерами, зокрема Вернером Герцогом і Марко Беллоккьо.
Вона швидко завоювала репутацію незалежної та вільнодумної жінки — одна з яскравих історій її життя: її інцидент із Папою Павлом VI, коли вона зухвало з’явилася на аудієнції у мініспідниці, порушуючи протокол.
У 2022 році вийшла книга «Claudia Cardinale.
The Indomitable», що стала сенсацією серед фанатів її мистецтва.
Весь її життєвий шлях був сповнений різноманітних ролей і життєвих перевтілень — від повії до святого, від романтичної дівчини до незалежної жінки-акторки.
Вона все своє життя жила у Франції, де стала близькою депутатам і президентам, і продовжувала зніматися навіть у похилому віці.
Останнім часом акторка активно працювала у телебаченні, з’являючись у ролях у різних європейських проєктах, зокрема у швейцарському серіалі Bulle у 2020 році.
Вона отримала численні нагороди, зокрема за життєві досягнення на Берлінському фестивалі у 2002 році.
Вона часто говорила, що пережила більше ніж 150 життів, займалася ролями у різних образах та співпрацювала з найвидатнішими кінорежисерами, які дали їй можливість постійно перетворюватись і залишити непересічний слід у світовій культурі.