Місяць ніби іржавіє: вчені довели вплив земної атмосфери на його поверхню
Останні дослідження відкривають новий аспект взаємодії між нашою планетою і її природним супутником — Місяцем.
Виявляється, що під впливом частинок кисню, які потрапляють до місячної поверхні із земної атмосфери, відбувається утворення гематиту — мінералу, що має вигляд іржі.
Це дослідження, яке проводила команда під проводом планетолога Цзиляна Цзін із Макаоського університету науки і технологій, підтверджує теорію про те, що Земля справляє значний вплив на місячну хімію та мінералогію.
Зазвичай поверхня Місяця підслуховується сонячним вітром — потоком заряджених частинок від Сонця.
Проте кожного місяця, протягом приблизно п’яти днів, з Землі відбувається блокування сонячного потоку, і в цей час до місячної поверхні доходять частинки з нашої атмосфери, що вириваються у космос у процесі так званого “земного вітру”, що переносить на Місяць кисень, водень і азот.
Вперше виникнення гематиту біля полюсів Місяця було зафіксовано ще у 2020 році індійською місією “Чандраян-1”.
Оскільки цей мінерал утворюється у реакціях гірських порід із водою та киснем — яких на Місяці практично не знайти — це зажадало нової теорії про можливе земне походження компонентів, що сприяють формуванню гематиту.
Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники відтворили умови земного “вітеру” у лабораторії.
Вони вивели іони кисню та водню до високих енергій і обстрілювали кристали місячних мінералів.
Внаслідок цього кисень перетворював частину кристалів у гематит, а потім іони водню частково повернули гематит у залізо.
Такі експерименти підтверджують можливість хімічних та мінералогічних змін на поверхні Місяця під дією земного “вітеру”.
Планетолог із Гавайського університету Шуай Лі назвав дослідження “вигідним та мудро спроєктованим”, підкреслюючи важливість отриманих результатів.
Його також цікавить питання: чи справді виявлений гематит має земне походження, і для цього вчені планують взяти зразки з місячної поверхні для аналізу на Землі.
Нещодавно італійські дослідники довели можливість вирощування чайних рослин у місячному грунті, що відкриває нові горизонти для довготривалих місячних експедицій.
Це означає, що майбутнім астронавтам буде потрібно забезпечувати себе свіжими харчами без постійних поставок із Землі, що суттєво збільшить автономність місячних місій.