Чому НАТО обережно ставиться до знищення російських винищувачів, що порушують його кордони?
Останнім часом під загрозою безпеки НАТО стало часте порушення повітряного простору його країн-членів Росією.
Протягом кількох останніх тижнів ситуація погіршилася, з’явилися нові приклади «небезпечних» інцидентів, коли російські військові літаки робили незаконні вильоти в зони відповідальності альянсу.
Зокрема, 19 вересня три російські МіГ-31 проникли в естонський повітряний простір на 12 хвилин, після чого реакція НАТО була швидкою — винищувачі, серед яких італійські F-35, що беруть участь у підсиленій місії з охорони повітря Балтії, були підняті в небо для перехоплення.
Раніше цього місяця повідомлялося про вторгнення російських безпілотників у польські повітряні кордони, які відразу ж були збиті польськими F-16 і нідерландськими F-35, що підкреслює загострення ситуації та бажання країн НАТО захищатися від потенційних загроз.
Перед стартом цієї серії інцидентів, 23 вересня, посли НАТО офіційно заявили, що альянс буде діяти відповідно до міжнародного права і застосовувати всі засоби для захисту своїх держав.
Це викликає дискусії щодо відповідних правил ведення бойових дій у рамках НАТО, які, як відомо, є секретними і визначають принципи поведінки військових під час конфліктів.
На думку експертів, існує чітке розмежування між бойовими та національними правилами, і багато країн вже вживають заходів для посилення своєї обороноздатності — наприклад, Литва повідомила про введення нових, більш швидких і рішучих правил реагування на порушення повітряного простору.
Чому ж НАТО обережно знищує російські літаки? Відповіді на це питання відомі: політична та військова обережність обумовлені ймовірними наслідками, зокрема ескалацією конфлікту.
Генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що рішення про знищення літаків приймається на основі розвідки та оцінки ситуації і що в естонському випадку не було необхідності у застосуванні сили, оскільки рівень загрози вважався мінімальним.
Колишній начальник ВПС Естонії Яак Тарієн підкреслив, що реакція НАТО була чітко відрегульована відповідно до процедур і що у ситуаціях, що не мають явних ознак негайної загрози, застосовувати силу дозволено лише за строгими умовами.
Водночас, питання про те, чи будуть із часом правила застосовуватися жесткіше, залишаються відкритими.
Думки експертів і вищих посадовців свідчать, що зараз НАТО зберігає баланс між оборонною відповідальністю та дипломатичним стримуванням, але внутрішні обговорення щодо потенційних змін тривають.
Втім, історія з українсько-російськими конфліктами і досвід минулих років показують, що аналогічні ситуації можуть перерости у більш масштабні й небезпечні протистояння — звідси й обережність альянсу.
Це також свідчить про те, що країни-члени НАТО прагнуть закріпити свої позиції і посилити власний захист, але не без обміркованої ризикованої дипломатії, яка здатна уникнути неконтрольованої ескалації конфлікту.