Археологічні знахідки відкривають нові таємниці про дитячі традиції майя: зубні прикраси з нефриту у малюків віком від семи років
Останні дослідження археологів з Гватемали пролили нове світло на звичаї стародавніх майя, зокрема на їхній звичай прикрашати зуби дорогоцінними каменями.
У музеї Пополь Вух було знайдено унікальні зразки — три зуби молодих представників майя віком від семи до десяти років, в яких збереглися инкрустації із зеленого нефриту.
Ці відкриття стали вагомим підтвердженням того, що навіть діти у культурі майя ставилися до важливих соціальних та ритуальних традицій, починаючи з раннього віку.
Значною мірою ці інкрустації були поширеними серед дорослих у періоди класичного (250–900 рр.
н.е.) та посткласичного (900–1550 рр.
н.е.) часів, проте випадки їхнього застосування до дітей залишаються маловідомими.
Вчені зосередилися на аналізі верхніх різців, іклів та нижніх різців, намагаючись зрозуміти, чи належали ці зуби одній особі.
Через відсутність решток скелетів точних висновків зробити важко, але сама ідея про те, що у юного віку майя надавали особливої уваги такій формі прикрас, стає очевидною.
Науковці наголошують, що у підлітковому віці (10–15 років) спостерігалася зміна у типах зубних інкрустацій — вони рідко траплялися серед юнаків і дівчат старше 15 років.
Водночас такі прикраси могли слугувати символом соціального дорослішання або переходу до нових статусів у суспільстві.
Зубні інкрустації в майя виготовлялися з нефриту, обсидіану, піриту — вони вставлялися в отвори, зроблені кам’яними інструментами, без шкоди для пульпи зуба та без розвитку карієсу.
Це підтверджує, що прикраси носили у реальному житті, а не були прикріплені вже після смерті.
Вчені також звернули увагу, що такі модифікації рідко траплялися у більш дорослому віці, що підкреслює їхню виняткову значущість у молоді роки.
Хоча раніше було знайдено кілька подібних зубів у Белізі, що могли належати трирічній дитині, існує дискусія щодо їхнього походження: чи зроблені вони для носіння за життя, чи — як поховальні атрибути.
Водночас, ці прикраси могли символізувати вступ у дорослість або бути знаком визначення соціального статусу.
Вчені підкреслюють, що будь-які гіпотези щодо значення таких змін будуть лише припущеннями, оскільки немає достатніх доказів.
Окрім цього, дослідження також пролило світло на можливий розвиток комунікацій у майя — на основі аналізу сцен з Вівтаря Q у Копані було зроблено висновки, що положення рук правителів могли позначати важливі дати в календарі «Довгого Рахунку», що підтверджує розвинуту систему письма жестами.
Ці відкриття відкривають новий погляд на культуру майя та їхню обрядовість, демонструючи глибоку символіку та традиції, що зберігалися за будь-яких обставин.