Зеленський заявив про намір балотуватися на наступних виборах, але його політична стратегія викликає багато питань
Минулий тиждень для українського президента Володимира Зеленського виявився надзвичайно напруженим і сповненим внутрішніх конфліктів та непередбачуваних заяв.
Під час закритої зустрічі з фракцією «Слуга народу» він висловив своє незадоволення роботою партійних колег, активістів громадянського суспільства та журналістів, дорікаючи їм у тому, що вони нібито не змогли сформувати сильний і позитивний міжнародний образ України серед західних партнерів.
Особливо гостро ставилися питання щодо іміджу держави та її керівництва.
Також нещодавні суб’єктивні повідомлення з боку депутатів свідчать, що сама зустріч була досить напруженою і навіть конфліктною.
За словами учасників, Зеленський у своєму виступі свавільно звинувачував усіх у корупційних скандалах і порушеннях прав людини, а натомість підкреслював, що будь-які негативні оцінки внутрішньої ситуації лише відволікають увагу від воєнних зусиль та необхідності нарощувати підтримку західних союзників.
Це викликало обурення з боку опозиції та навіть з середини його ж команди, особливо враховуючи те, що восени цього року президент оголосив про своє майбутнє балотування.
Водночас, на тлі внутрішньої політичної напруги, українські експерти та незалежні аналітики вже почали говорити про концентрацію влади в руках одного керівника, що неабияк загрожує демократичному процесу.
Видання Politico підкреслює, що цей епізод з внутрішніми суперечками і політичними заявами став свідченням того, що ключові інститути контролю за корупцією, зокрема НАБУ та САП, перебувають під постійним тиском і намаганням знизити їхню незалежність.
Попри формальні декларації про демократію та верховенство права, у реальності все більше схоже на політику централізації влади, що викликає занепокоєння як серед опозиційних сил, так і серед міжнародних партнерів.
Додатково хвилюють зміни у складі уряду та відставки високопоставлених чиновників, що створює враження, ніби країна рухається у напрямі авторитаризму або хоча б авторитарного управління.
Наразі багато експертів і депутатів висловлюють побоювання, що питання незалежності ключових антикорупційних структур та демократичних інститутів залишаються під загрозою, особливо за умов військової агресії й сильного внутрішнього напруження.
Сам Зеленський, повторюючи його словосполучення, продовжує наголошувати, що швидкі і тверді рішення під час війни – запорука успіху і безпеки країни.
Проте критики закидають йому відсутність достатньої стратегічної гнучкості та політичної мудрості, порівнюючи його з історичними лідерами часів війни, зокрема Вінстоном Черчиллем, який прагнув залучити до країни найкращих представників різних політичних сил для побудови державних інститутів під час війни.
Водночас, у зовнішньополітичному вимірі, ситуація з централізацією влади та тиском на незалежні інститути викликає занепокоєння серед європейських партнерів.
Хоча вони й утримуються від публічних заяв, за словами дипломатів, приватні розмови показують, що за зачиненими дверима багато хто з них невдоволений, адже такі дії підривають довіру й ускладнюють співпрацю з Києвом.
Паралельно політична еліта України все більш критично ставиться до нових ініціатив щодо обмеження іноземних дипломатів, зокрема щодо заборони виїзду зі країни без дозволу.
Це викликає побоювання щодо можливого посилення авторитарних тенденцій, що можуть негативно позначитися не лише на внутрішній політиці, а й на міжнародних відносинах.
У цій ситуації дуже важливо зберігати баланс між необхідністю швидких рішень і зусиллями щодо зміцнення незалежності ключових інституцій.
Адже саме демократія, навіть під час війни, є гарантією стабільності й майбутнього України.