Політичний підтекст реформування НМТ: чому тестування перестає бути об’єктивним виміром знань
У сучасній системі освіти України нині триває глибока трансформація Національного мультипредметного тесту (НМТ), яка викликає дедалі більше суспільних дискусій і негативних оцінок.
Замість того, щоб залишатися об’єктивним інструментом оцінки знань та умінь випускників, цей тест перетворюється на політичний механізм, яким керують з метою досягнення вузьких суспільних та владних інтересів.
Здається, що держава свідомо та цілеспрямовано зменшує рівень складності і вимог до випускних іспитів, щоб зменшити зворотній зв’язок щодо якості освіти й уникнути критики з боку суспільства.За словами редакторки відділу освіти і науки ZN.UA Оксани Онищенко у статті «ЗНО в заручниках популізму: як політичні рішення розхитують систему», сучасний НМТ дедалі більше втрачає свої початкові функції – об’єктивно визначати рівень знань учнів з різних предметів.
Усе частіше відбувається спрощення структури тестування: зникають відкриті запитання, які вимагали відшукати аргументи та обґрунтувати свою думку, а замість цього — в учасників просто просять поставити галочку навпроти правильної відповіді.
Майже всі завдання з легкими тестами, а мінімальні бали, необхідні для проходження, встановлюються низькими – всього 15% від максимальної кількості балів.Таке спрощення системи спричиняє питання: чи дійсно йдеться про підвищення якості освіти? Виявляється, що все більше наголосу ставиться на політику і зовнішній вигляд результатів.
Важливою частиною проблеми є те, що низький поріг означає, що для вступу в університет достатньо правильно виконати всього кілька завдань, а отже – реальна оцінка рівня знань не відображає справжню картину.
Це призводить до того, що багато випускників і їх батьків починають розповсюджувати міфи про «успішне протистояння» системі чи «досягнення запланованих цілей», натомість приховуючи слабкі місця освітньої системи.Авторка підкреслює, що реальні зміни стануть можливими лише за умови щирих зусиль держави, професійної команди в Міністерстві освіти і науки, відкритих суспільних дискусій та політики, яка готова не боятися непопулярних рішень.
Поки що ж, спрощення тестів та політичне використання оцінювання слугує інструментом утримання влади та уникнення системних проблем.
У разі справжнього аналізу та підвищення рівня кваліфікації вчителів, оновлення програм та підручників, а також проведення глибокого дослідження причин низьких результатів, ситуація могла б кардинально змінитися.
Тому необхідна політика, яка підтримує реформаторські ідеї та спрямована на довгострокові результати, а не на швидкий піар улягування в очах суспільства.Ще одна проблема – це низький поріг «склав/не склав» у НМТ, що є класичним прикладом політичного компромісу.
Це політика, яка фактично «відпускає» державний контроль над підготовкою студентів до університету.
Низький поріг відкриває двері для менш якісних ЗВО, оскільки навіть з незначними знаннями студенти можуть подати документи на вступ, а університети з меншою репутацією зможуть залишатися фінансово стабільними.
Це веде до додаткових вступних кампаній і зменшення рівня академічної конкуренції, що сприяє розмиванню стандартів.
Авторка відзначає, що держава фактично відмовляється від власної регуляторної функції – узгоджувати потреби ринку праці і якісну підготовку фахівців.Отже, потрібен більш відповідальний підхід до реформування системи тестування.
Замість спрощення і політичних ігор необхідно повернутися до високих стандартів, підвищити складність завдань і забезпечити чесну оцінку реальних знань.
Це стане запорукою не лише якості освіти, а й майбутнього країни, адже від рівня знань залежить її розвиток та конкурентоспроможність.
Також важливо залучати до процесу реформ висококваліфікованих професіоналів і відкрито обговорювати сутність змін, щоб здійснити справжні кроки до покращення освітньої системи.