Жанр дослідження: як доісторичні люди ставали жертвами леопардів і що це означає для нашої еволюції
Останні відкриття у сфері антропології кардинально змінюють уявлення про життя наших далекодавніх предків.
Вчені знову поринули у глибоку реконструкцію древніх часів і з’ясували, що один із найвідоміших представників роду Homo — Homo habilis — не був безпосереднім хижаком, як досі вважалося, а навпаки, став здобиччю великих кішок, зокрема леопардів.
Це відкриття кидає тінь на старі уявлення про перехід від передлюдських форм до більш «розвинених» істот.
Згідно з дослідженнями, близько двох мільйонів років тому еволюція людського роду зробила несподіваний поворот.
Люди, які мешкали в Східній Африці, почали боротися за виживання не лише шляхом розвитку знарядь чи спробами відбити напади хижаків, а й шляхом адаптації, що включала здатність боротися із смертельним ворогом — великими кішками, такими як леопарди.
Вважається, що саме ці тварини тримали їх у страху та натякали на їхню роль здобичі, а не охоронця.
Нові дослідження, проведені на основі аналізу залишків древніх гомінінів, свідчать: раніше вважалося, що останки слідів обгризання їхніми тваринами були результатом з’їдання туш гієнами або іншими хижаками.
Однак із застосуванням штучного інтелекту учені змогли більш точно визначити, що ці сліди залишили зуби саме леопардів, що робить прямо очевидним — деякі знього вчені вважають, що два зразки Homo habilis були цілком можливо поживою для цих котячих мешканців Африки.
Це відкриття кидає нове світло на поведінку наших перших предків.
Водночас воно ставить під сумнів довгу тезу про те, що перша людська істота, яка почала нападає і боротися з хижаками, насправді — Homo erectus.
Саме ця людина, за даними дослідників, могла з’явитися раніше і взяти під контроль ситуацію, адже вона була більш пристосована до життя на землі та могла захищатися від нападів хижаків краще ніж її попередники.
Знайдені також артефакти у вигляді кісток і черепів із гарантійною залишком довгих металевих зірок або цвяхів в отворах потилиць, що могла свідчити про інноваційні способи захисту людських спільнот від ворожих тварин у добу залізної епохи.
В підсумку, ці нові докази допомагають краще зрозуміти, як саме відбувався перехід від безпосередніх жертв хижаків до активних мисливців та захисників, і що саме добила їх здатність протистояти смертоносним нападкам великих кішок.