Глибоке занурення у політичні ігри та боротьбу за контроль над антикорупційними інституціями в Україні
За останні місяці українське суспільство й експертна спільнота стали свідками масштабної політичної боротьби, яка ведеться не лише на рівні законотворчості, але й у глибині силових структур та спецслужб.
Законопроєкт №12414, котрий мав бути очередною атакою на незалежність НАБУ і САП, фактично став частиною складної більшої операції, керованої з однієї центральної точки — адміністрації президента Володимира Зеленського.
За даними джерел, саме він прийняв рішення повернути контроль над ключовими антикорупційними органами у свої руки, щоб зменшити вплив опонентів і зберегти потужний інструмент для внутрішньої гри.
У результаті сутичка перетворюється на боротьбу за вплив у всіх сферах, від законодавчої до силової.
Трагедія для країни — це те, що підписання і скасування важливих законів супроводжується не стійкістю державних інституцій, а маневрами та домовленостями, які підривають довіру суспільства до правової системи.
Це, у свою чергу, стирає межу між легальним і нелегальним, створюючи атмосферу невизначеності та страху.
Особливу тривогу викликає участь у цих сценаріях особистостей високого рівня: президенти, голови спецслужб, депутати — всі стають заручниками ігор влади.
Водночас, серед цього хаосу, відомі антикорупційні структури — НАБУ і САП — залишаються під постійним тиском, на межі зупинки або руйнування.
Окремо варто відзначити масив інформаційних атак і провокацій, що спрямовані на дискредитацію слідчих та детективів.
Вони використовують різні механізми: від психологічного тиску у суді до організованих рейдів і зливань інформації для демонізації конкретних осіб.
У контексті цих подій важливо також згадати про роль СБУ та ОГПУ, які, з одного боку, виконують політичні замовлення, а з іншого — намагаються захистити свої інституції.
Напруження посилюють санкціоновані операції, зокрема, затримання службовців НАБУ, витоки інформації та змова між окремими представниками правоохоронної системи, що веде до кризи довіри до державних інститутів.
Можна зробити висновок, що нинішній стан реформи антикорупційної системи в Україні знаходиться на межі перехідного періоду — між реформою і руйнуванням.
Тільки час покаже, чи вдасться зберегти інституції й повернути довіру суспільства до закону, або ж сценарій перетвориться на тривалу боротьбу за контроль, що закінчиться втратами для країни й її демократичних цінностей.