Чому Владімір Путін усунув від влади свого довготривалого соратника Дмитра Козака: аналіз мотивів та наслідків
Зняття з посад Дмитра Козака, одного з найближчих та найвпливовіших радників російського лідера Владіміра Путіна, проливає нове світло на внутрішньополітичну динаміку Кремля.
Цей крок, за словами аналітиків, є стратегічною ознакою консолідації влади навколо курсу на продовження війни проти України, попри внутрішні суперечки та тиск з боку оточення.
Дмитро Козак, який раніше відповідав за ключові напрямки зовнішньої політики Кремля щодо України та Молдови, раптово втратив свої позиції після конфліктів із президентською адміністрацією, зокрема з заступником керівника АП Сєргієм Кірієнком.
За даними Американського інституту вивчення війни (ISW), швидше за все, його або відправили у відставку, або він прийняв рішення піти за власним бажанням.
Це відбувається напередодні змін у структурі влади — 29 серпня Путін підписав указ про ліквідацію двох департаментів адміністрації, що курувалися Козаком, що може свідчити про підготовку до його відставки.
Вже 17 вересня з’явилася інформація про те, що він розглядає нові бізнес-проєкти, що прямо суперечить попереднім чуткам про можливе призначення його уповноваженим представником у Північно-Західному федеральному окрузі.
Політологи вважають, що ці кроки свідчать про остаточне рішення Путіна позбавити його впливу у владі.
Водночас, експерти підкреслюють, що Дмитро Козак був одним із ключових стратегів Кремля щодо України та Молдови, і його відставка відбувається саме на тлі зростаючих зусиль з боку Кремля з метою зберегти контроль над війною та її стратегічним напрямком.
Втім, аналітики передбачають і можливий перехід Козака у сферу бізнесу, що означає зміну його ролі у політичній системі Росії.
Це свідчить про те, що Владімір Путін, швидше за все, прагне зміцнити владу і зосередитися на головних принципах ведення війни та внутрішньої стабільності.
Увага до його подальших кроків залишається високою, оскільки відсутність його участі у ключових сферах може означати нову епоху у внутрішньополітичному балансі Росії, зосередженому на продовженні конфлікту з Україною та зміцненні авторитарних порядків у країні.