Відлік до нової ери людської довголіття: науки спростували міфи про безмежне життя
Останні дослідження у галузі демографії та медичних наук показують, що прагнення людства до безмежної довговічності, здавалося колись амбіційною мрією, поступово втрачає свою здійсненність.
Науковці встановили, що швидкість зростання середньої тривалості життя значно сповільнилася порівняно з першою половиною XX століття.
Вони зробили висновок, що люди, народжені після 1939 року, навряд чи коли-небудь досягнуть позначки у 100 років.
Це означає, що довгі роки, які раніше здавалися недосяжними, тепер залишаються в межах історії, і в найближчому майбутньому їм не судилося стати нормою.
Дослідження, опубліковане у престижному журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, автори якого – професор Ектор Піфарре-і-Аролас із Університету Вісконсин-Медісон, а також дослідники Хосе Андраде й Карло Джованні Камарда – розглянули дані з 23 розвинених країн.
Вони застосували шість різних методів прогнозування смертності і дійшли висновку, що найзначніше зростання тривалості життя у світі відбулося у першій половині ХХ століття, а сучасні темпи її збільшення не йдуть ні в яке порівняння з минулими.
За словами авторів, навіть з урахуванням невпинного поліпшення медичних технологій та підвищення рівня здоров’я населення, очікувана тривалість життя вже не зростатиме такими швидкими темпами.
Це ставить під сумнів ідею безмежної довголіття, адже найоптимістичніші прогнози можуть не змінити ситуацію.
Згідно з історичними даними, темпи зростання тривалості життя записували приблизно 5,5 місяців за кожне нове покоління у період з 1900 по 1938 роки.
Так, людина, народжена на початку XX століття у високорозвиненій країні, могла очікувати життя значно довше — приблизно 62 роки у 1900 році, і вже через 38 років ця цифра підвищилася до 80 років.
Проте для народжених у період між 1939 і 2000 роками цей приріст замедлився і склав у середньому лише 2,5-3,5 місяців на кожне покоління.
«Ми прогнозуємо, що люди, народжені у 1980 році, у середньому не доживуть до 100 років, і жодне з поколінь, яких ми досліджували, не досягне цієї довжини життя», — підкреслив Хосе Андраде.
Таке зниження темпів зростання тривалості життя пов’язане і з тим, що зменшення смертності у дитячому віці і надзвичайно низькі показники смертності серед дорослих уже дали можливість багатьом людям доживати до солідних років, проте подальший прогрес у цій сфері стає дедалі менш відчутним.
Вчені наголошують, що незважаючи на сучасні технології та поліпшення медичного обслуговування, прогнози залишаються суб’єктивними та піддаються впливу непередбачуваних факторів — від нових пандемій до революцій у медицині чи зміни соціальних умов.
Це робить планування систем охорони здоров’я і пенсій дуже складним.
Водночас, для кожної людини цей факт має свої наслідки — тривалість життя і темпи її зростання суттєво впливають на фінансові рішення, потрібні для виходу на пенсію, довгострокових заощаджень і способів ведення життя.
У той час, коли дослідження показують, що тенденція до безмежної довголіття закінчується, і зростання тривалості життя йде на спад, актуальним стає питання про те, як адаптуватися до нової реальності і планувати майбутнє відповідно до наявних можливостей.