Майбутнє космічного проживання: нові тенденції, технології та виклики
Міжнародна спільнота космічних дослідників і інженерів невпинно працює над створенням більш комфортних та доступних умов для життя у космосі.
Універсальні модулі, які планують замінити нинішні одноманітні й обмежені станції, матимуть вигляд сучасних кают із світлом, кольорами та простором, що нагадують розкішні корабельні салони на круїзних лайнерах.
Водночас, нововведення мають не лише естетичну цінність, але й забезпечуватимуть високий рівень безпеки, захищаючи екіпаж від космічної радіації та уламків, здатних пошкодити корпус.
Згідно з інформацією, опублікованою в The Wall Street Journal, такі системи формуються під керівництвом компаній на кшталт SAGA Space Architects у співпраці з Європейським космічним агентством.
Вони розробляють легкі, швидкозбиральні та дешевші у запуску модулі, здатні швидко адаптуватися до змін та масштабування сучасних космічних середовищ.
Це різко контрастує із історією створення Міжнародної космічної станції, яка вартувала близько 100 мільярдів доларів і була побудована за понад 40 модулів і 42 запусків.
За підрахунками SAGA, створення повноцінного середовища для 10 осіб може коштувати лише близько 100 мільйонів доларів, що відкриває нові можливості для комерційних і приватних ініціатив у космосі.Одним з найперспективніших проєктів є створення надувних модулів у формі гарбуза, виготовлених із сучасних синтетичних матеріалів, що значно легші та міцніші за традиційні метали.
Наприклад, компанія Max Space із Кеннеді створює модуль Alpha, який у складеному вигляді має розмір двох валіз на колесах, а у развернутому — до 20 кубічних метрів, з можливістю розмістити трьох осіб.
Цей модуль вже пройшов льотні випробування згідно з вимогами NASA і може бути приєднаний до МКС або інших майбутніх комерційних станцій.
Планується, що перший запуск Alpha з науковим обладнанням відбудеться у жовтні 2026 року за допомогою ракети SpaceX.
У перспективі компанія розробляє модуль обсягом до 100 кубічних метрів, розрахований на 10 осіб, а його можливе використання включає не лише житло для космонавтів, а й оренду для приватних клієнтів та підприємств, що проводитимуть дослідження або запускатимуть супутники.Ще один цікавий проєкт належить Інституту Аурелії з Кембриджа: команда фахівців створює модуль із єдиних шестикутних плиток, що здатні самостійно зібратися у житлове середовище у мікрогравітації.
У 2026 році на МКС планують доставити її прототип, який самостійно розкриється та запуститься у космосі.
За словами Аріеля Екблау, таке житло можна буде зібрати, наче “будинок на колесах”, з внутрішніми меблями, що розкладаються з плиток.
А також компанія SAGA разом із Європейським космічним агентством працює над FlexHAB — прототипом житла для астронавтів, розрахованим на чотирьох осіб, який у майбутньому може стати основою для місій на Місяць та Марс.Окремі інноваційні підходи застосовують і для створення комфортного середовища всередині космічних модулів.
Так, компанія Google тестує “віртуальний супутник” для картографування Землі в режимі реального часу, створюючи модулі у формі контейнера, що тестуються в ангарі на землі.
Використовують 3D-друк з перероблених деревних відходів для створення внутрішніх деталей, а поручні обшивають корком, що витримує високі температури й ізолює температуру.
Спальні модулі мають ізоляційні та системи фільтрації повітря, щоб уникнути поширення запахів та шуму.
Архітектори активно працюють над ілюмінаторами — вони не лише додають естетики, а й виконують функціональні ролі.
Наприклад, у конструкціях Аурелії планують використовувати водорості як “вітражі”, що можуть виробляти кисень для екіпажу.Загалом, створення зручних, безпечних та функціональних космічних середовищ є необхідною умовою для довготривалих місій.
Хоч життя за межами Землі й не зможе повністю імітувати комфорт готелю класу люкс, воно повинно забезпечувати мінімальні умови для роботи та життєдіяльності людей у космічних умовах.
На фоні таких проєктів, NASA готується до завершення роботи Міжнародної космічної станції до 2030 року та шукає партнерів для створення нових комерційних орбітальних платформ.
Попри амбіційні плани відправлення людей на Марс у рамках програм SpaceX і NASA, сучасні технологічні виклики й досі залишаються непростими, стримуючи ці грандіозні задуми від швидкої реалізації.