Можливе розгортання американських приватних військових компаній в Україні за умов потенційного мирного плану: нові політичні й безпекові сценарії
У контексті тривалої війни в Україні та прагнення міжнародної спільноти знайти довгострокове рішення, з’являються нові можливості для зміцнення обороноздатності країни та забезпечення безпеки.
За інформацією аналітичної газети The Telegraph, адміністрація президента США Дональда Трампа веде серйозні переговори з європейськими союзниками щодо потенційної залученості американських приватних військових компаній (ПВК) у рамках довгострокового мирного плану.
Ці ПВК можуть бути залучені до будівництва укріплень, ремонту оборонних споруд, створення нових військових баз і навіть захисту американських бізнес-інтересів у країні.
Проект розглядається як спосіб обходу заборони прямого розміщення військових американської армії в Україні, адже Трамп запевняє, що військові США будуть утриматися від перебування на території країни.Обговорюються можливості використання ПВК як стримуючого фактора, що має перешкодити російському диктатору Володимиру Путіну вдаватися до нових ескалацій та порушень перемир’я.
Вони можуть допомогти відновити оборонні споруди на лінії фронту, сформувати нові військові бази, забезпечити захист стратегічних підприємств, а також виконувати функції спостереження та військового патрулювання в регіоні.
Такий контрактний формат дозволяє обійти політичні обмеження та внутрішні протиріччя з приводу відкритої участі США у конфлікті.У рамках пошуку довгострокових гарантій безпеки для України, у тісній співпраці з Великою Британією та Францією, розглядається комплекс пропозицій, що включає не лише військову допомогу, а й політичні, дипломатичні та військові заходи.
Наприклад, питання створення демілітаризованої буферної зони, де були б розміщені миротворці або міжнародні спостерігачі для контролю ситуації.
Кремль, у свою чергу, пропонує відкриття для переговорів так званого “гаранта безпеки” — можливо, Китаю, хоча ця ідея викликає опір з боку України, яка належним чином не підтримує концепцію залучення іноземних військ Ще одним гермомеханізмом у цьому широкому сценарії є створення додаткових “сухих” гарантій у формі системи глибокої оборони, що базується на модернізації та посиленні української армії під керівництвом НАТО.
Українські сили отримають сучасне озброєння, зокрема з США — системи ППО Patriot, реактивні комплекси Himars — а також можливість розгортання додаткових обслуг приватних військових компаній, подібно до досвіду в Іраку та Афганістані.
Обговорюється розгортання інструкторських місій з підтримкою західних союзників для швидшого переозброєння та навчання українських військових.Логістика та розвідувальна підтримка від США розглядаються як важливий аспект реалізації будь-якого сценарію.
Адже без функціонуючої системи розвідки та командування навіть найбільш сучасні формати не матимуть ефективності.
В цій частині найбільше перебоїв через обмежені можливості є не лише у європейських країн, але й у координації між країнами і американським командуванням.
У цьому контексті обговорюється можливість залучення високопоставлених американських військових, зокрема командувача Європейського командування США або навіть верховного головнокомандувача НАТО, для нагляду за реалізацією мирного плану.Щодо перспектив реалізації запропонованих гарантій — серед європейських політиків і військових зберігається песимізм через невпевненість у поведінці та намірах Росії.
Москва формулює свої пропозиції, що здатні посилити напругу або відтермінувати дії, а Путін відкрито називає західні ініціативи “односторонніми та натягнутими”, що лише підсилює міжнародний скепсис.
Водночас, з огляду на політичну та економічну ситуацію, у США й Європі залишаються розбіжності: американський Трамп неодноразово підкреслював можливість надання Україні оборонних засобів, але водночас не готовий ризикувати повномасштабним залученням своїх військ.Отже, ситуація залишається напруженою, а перспективи реалізації довгострокових гарантованих безпек для України поступово зсуваються у площину непевності.
Водночас, дипломатичні і військові сценарії продовжують розвиватися, і все більше сигналів свідчать про те, що ситуація потребує особливої уваги з боку українського суспільства та міжнародних партнерів.