Європейські дипломатичні кола обговорюють створення буферної зони на українській території: перспективи та виклики
У останні дні в європейських дипломатичних колах активно ведуться дискусії щодо можливого формування так званої буферної зони між Україною та Росією, довжиною приблизно 40 кілометрів.
Ця ідея виникла на тлі прагнення знайти життєздатне рішення для підтримки миру та стабільності в регіоні після старих і нових конфліктів.
За інформацією джерел, зокрема Politico, кілька європейських дипломатів розповідають, що така зона є однією з кількох пропозицій, які розглядають військові та цивільні керівники у контексті потенційного врегулювання або остаточного перемир’я в Україні.
Водночас, слід зазначити, що у питанні глибини цієї зони існує розбіжність думок, і досі не ясно, чи погодиться Київ на її створення, враховуючи можливі територіальні поступки.
Деякі дипломатичні джерела повідомляють, що США наразі не беруть участі у цих обговореннях, проте перспектива блокування української території для досягнення перемир’я викликає занепокоєння та відчай серед натовських союзників.
Експерти наголошують, що ця ініціатива є ознакою їхнього безсилля та бажання знайти хоч якесь рішення для підтримки миру, хоча воно й має багато ризиків.
Відомий експерт з оборони, колишній високопосадовець Пентагону Джим Таунсенд, з аналогією порівнює цю ситуацію з хапанням за соломинку, наголошуючи, що Росія не боїться європейців і не зупиниться на мірних спостережниках чи підконтрольних кордонах.
Що стосується історичного контексту, то європейські дипломати порівнюють можливу межу з поділом Німеччини під час холодної війни, натомість спростовують ідею порівняння із кордоном між Північною і Південною Кореєю, які технічно досі перебувають у стані війни.
Щодо силових аспектів, то обговорюється кількість міжнародних миротворців — від 4 тисяч до 60 тисяч — однак жодна країна ще не взяла на себе офіційних зобов’язань щодо їхнього розгортання, особливо враховуючи відмову США залучати власні війська, відомого ще з часів Дональда Трампа.
У політиці США наразі існує однозначне незмінне ставлення: країна не має наміру брати участі у військових операціях у цьому регіоні, однак, вирішальним моментом є підготовка збалансованого пакету реагування для захисту східного флангу НАТО, що включає до 300 тисяч військових.
Водночас, очікується, що миротворчі місії виконуватимуть подвійне завдання: патрулювання демілітаризованої зони і навчання українських військових.
Обговорюються сценарії застосування сили та можливі ескалаційні сценарії, а також роль третіх країн у разі заперечень Кремля щодо присутності іноземних військ.
Французькі і британські війська виступають потенційною опорою для іноземного контингенту, проте Польща та Німеччина висловлюють побоювання щодо можливих загроз власній безпеці і виступають проти прямого залучення військ в Україну.
Водночас, країни Європи ведуть переговори з Вашингтоном щодо підсилення розвідки, зокрема satellite-інформування і авіаційної підтримки, адже США мають алгоритми для контролю дотримання Росією домовленостей і могли б грати ключову роль у моніторингу ситуації.
Представники Пентагону зробили заяву, що США готові відігравати мінімальну роль у гарантіях безпеки України, залишаючи контроль за процесами європейським союзникам, що підкреслює їхню нерішучість у справі відкриття широкого спектру військових опцій.