Трамп покладається на особисту дипломатію з Путіним: ілюзії, стратегічна плутанина і невизначеність у українському конфлікті
У середині травня президент США Дональд Трамп заявив журналістам, що найбільш ефективним способом вирішення конфлікту навколо України є особисті зустрічі з Владіміром Путіним.
За його словами, поки обидва лідери не сідають за стіл переговорів, нічого суттєвого не станеться.
Трамп наполягав, що саме така зустріч може стати ключем до досягнення компромісу і зупинки війни, яка вже більше року руйнує Україну та загрожує стабільності регіону.
Проте, всього через кілька днів після його заяв, ситуація відчулася все більш заплутаною і розмитою, а дії обох сторін не наближались до конкретного результату, зазначає The New York Times.
Впродовж цих днів ознаки активного прогресу зійшли нанівець, і багато аналітиків почали говорити про стратегічну невизначеність, яка панує навколо можливих планів США щодо врегулювання кризи на сході України.Трамп часом натякав, що прямих зустрічей Путіна з Зеленським могло б і не бути, натомість виступаючи за особисті переговори між двома президентами, які б допомогли зняти напругу і привести до компромісу.
Однак, станом на даний момент, жодного офіційного запланованого саміту чи особистої зустрічі між лідерами Росії та України не передбачається.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у неділю підтвердив, що «порядок денний зовсім не готовий», підкреслюючи відсутність прогресу у дипломатичних зусиллях.У той час, коли Трамп намагається переконати європейських партнерів у тому, що Путін нібито погодився допустити миротворчі сили в Україну, Москва все частіше описує зовсім іншу схему розвитку подій: російські посадовці тепер натякають, що сама Москва бере на себе роль гаранта безпеки для України, а її участь у конфлікті навпаки, продовжує посилюючи конфронтацію.
Відповідаючи на питання про суть цих гарантій, Трамп зізнався, що «деталі ще не обговорювалися», що свідчить про глибоку стратегічну розбіжність і невизначеність у підходах.
Ця невизначеність ще більше посилює двозначність позицій адміністрації щодо ролі США у врегулюванні конфлікту.З одного боку, Трамп часто позиціонує себе як потенційного посередника, здатного застосувати дипломатичний вплив для примусу до компромісу й укладення миру.
З іншого – він неодноразово підкреслює, що США не можуть використовувати військові засоби і що війна в Україні – це питання, яке повинні вирішувати самі українці та росіяни.
У минулому він натякав, що може підштовхнути Путіна та Зеленського сісти за стіл переговорів, але водночас залишає простір для відступу й ухилень, натякаючи, що в разі провалу переговорів він може просто відсторонитися.Поки що його дипломатичні навички в цій ситуації викликають сумніви, адже історія показує, що особисті переговори Трампа з керівниками інших країн не завжди приводили до суттєвих вирішень.
Той самий саміт у Анкориджі 2019 року, який мав стати можливістю для прориву у відносинах із Росією, закінчився повним провалом і посилив фронтування конфлікту.
Подібно до дипломатії з Півничною Кореєю, де так і не було зменшено ядерний арсенал, негаразди у дипломатії з Росією можуть лише погіршити ситуацію.Консультації й перемовини тепер, видається, перетворюються на театралізовані заходи та залицяння за телебаченням.
Показово, що Путін кілька років тому з приємністю фотографувався з Трампом під час дружніх рукостискань і публічних жестів, проте реального прогресу у вирішенні проблем безпеки йде набагато повільніше.
Експерти наголошують, що референційні елементи як протокол і незмінна стратегія російського керівництва – використання маніпуляцій і фіктивних жестів дипломатії – наразі залишаються незмінними.Загалом, внутрішня дипломатична несправедливість, стратегічна невизначеність і відсутність конкретних домовленостей викликають у світових аналітиків все більше недовіри до перспективах швидкого врегулювання конфлікту в Україні.
Більш того, досвід попередніх дипломатичних провалів демонструє, що без чіткої і послідовної стратегії, яка враховує реальні інтереси та ідентичність сторін, будь-які перемовини залишаться лише ілюзією.
Тому поки дипломатична гра триває на найвищому рівні, українцям залишається сподіватися на реальні кроки, а не на пусті обіцянки і маніпуляції.