Чому силовики з президентського оточення активізували тиск на місцеве самоврядування: три ймовірні причини та їхній зміст
Після вступу на посаду нового генерального прокурора Руслана Кравченка українські правоохоронні органи почали цілеспрямовано активізовувати свою діяльність проти органів місцевого самоврядування.
Це викликає багато запитань і підозр щодо справжніх мотивів таких кроків.
Аналіз ситуації показує, що існує принаймні три основні причини, чому силовики працюють саме в цьому напрямку.
Перша причина полягає у бажанні відвести увагу від внутрішньовладного конфлікту на найвищих рівнях, зокрема між президентськими силовиками й антикорупційними структурами.
Внутрішні протистояння не були новими для української політики, але сьогодні вони набули особливої гостроти.
Зокрема, кілька останніх обшуків у високопосадовців в СБУ і НАБУ, таких як Ігор Сухород та Павло Дудар, свідчать про посилення боротьби на верхівці влади.
Це породжує нервову ситуацію та усіляко посилює тривожність у суспільстві, адже саме боротьба між різними гілками влади та правоохоронними структурами стає предметом пильної уваги.
Другий фактор — прагнення влади підтягти адміністративний ресурс перед майбутніми виборами.
Це не нова стратегія у політиці, і вона з часів незалежності України довго використовувалася для забезпечення певних переваг під час голосувань.
В умовах нинішньої безвихідної ситуації, коли переговорна ситуація з опонентами залишається крихкою, доступ до активного адмінресурсу стає ще більш важливим.
Це дає змогу контролювати процес голосування та маніпулювати результатами до останньої миті.
Третя причина, яку виділяють експерти, — бажання нової прокурорської вертикалі «зачистити» старі еліти на місцях.
Вважається, що таке очищення має на меті зміцнити позиції нових керівників структур та позбавити владу місцевих еліт.
Однак, за даними, рівень результативності таких ініціатив залишає бажати кращого: кількість відкритих кримінальних проваджень у Києві за останні шість років сягнула 1404, проте в суді завершилося всього двома обвинувальними вироками.
Це свідчить про те, що більша частина активності силовиків має більше символічного та політичного, ніж реального, очищувального характеру.
Місцева влада у цій складній ситуації, знаючи про слабкість централізованих структур, стає майстерною у пошуку способів уникнути відкритих конфліктів із правоохоронцями, використовуючи приватні зустрічі та кулуарні переговори.
Вони переважно мовчать, аналізуючи ситуацію й намагаючись зберегти свої позиції під вагою загроз та тиску.
Водночас, неправомірний тиск на керівників громад став все більш помітним у різних регіонах країни.
Офіційні звернення всеукраїнських асоціацій свідчать про зростання кількості випадків неправомірного припинення роботи місцевих керівників та натяків на необґрунтовані підозри, що, за словами експертів, є загрозою для демократії та місцевого самоврядування в цілому.