Заглиблюючись у таємниці минулого: відкриття заповітів Шекспіра та артефактів з глибини історії
Унікальна знахідка у англійському архіві відкриває завісу над сімейними чварами та історичними суперечками, що стосуються одного із найвидатніших драматургів у світовій історії — Вільяма Шекспіра.
У Національному архіві Британії виявлено рукопис XVII століття, що став джерелом нових загадок і дискусій щодо спадщини геніального автора.
Сам документ датований 25 серпня 1642 року і належав Томасу Нешу, онуку Елізабет Голл — однієї з дочок Шекспіра.
Виявлення зробив історик архіву доктор Ден Гослінг під час дослідження незареєстрованих архівних коробок з сотнями старовинних паперів.
За його словами, цей рукопис не був переглянутий ще з кінця XIX століття, тобто залишався прихованим майже 150 років.
Сам документ підтверджує, що процес виконання волі великого драматурга був вельми складним і суперечливим.
Той самий заповіт зберігався у власності Томаса Неша, мешканця Нью-Плейсу — маєтку, який вважається другим за величиною у Стратфорді-на-Ейвоні.
У ньому йшлося про передачу майна його двоюрідному брату Едварду, хоча офіційно Неш на це не мав права.
Офіційною власністю спадкоємців залишалась старша дочка Шекспіра — Сюзанна, яка мешкала там разом із дочкою Елізабет та її сім’єю.
Згодом, після смерті Неша в 1647 році, родині було офіційно підтверджено право власності на маєток.
Однак уже через рік Едвард Неш подав до суду з вимогою виконати заповіт, що був оскаржений з боку Елізабет, яка посилалась на заповіт свого діда по материнській лінії.
Згідно з даними історика, судова тяганина, ймовірно, завершилась мировою угодою, а Елізабет, згодом отримавши титул леді Барнард, мешкала у маєтку до своєї смерті у 1670 році.
“Я був у захваті, коли зрозумів, що цей документ безпосередньо пов’язаний із родинною історією Шекспіра, — ділиться своїми враженнями дослідник.
— Це відкриття допомагає нам краще побачити юридичну та сімейну сторону життя великого драматурга”.Доповненням до історичних відкриттів стала знахідка під час ремонтних робіт у Польщі.
У місті Легниця археологи виявили мідну капсулу часу, яку наразі називають найстарішою у світі.
Ця унікальна схованка, яка зберігалась понад 370 років, містить документи та монети, закладені три рази: у 1650, 1775 та 1823 роках.
Знахідку вже передано до Музею міді для подальшого дослідження та збереження.
Це відкриття дозволяє краще зрозуміти історію саме в цей період і розгадати таємниці старовинних часів.
Обидві знахідки свідчать про багатство історичних джерел, що зберігаються у архівах і дозволяють нам глибше зануритись у минуле, досліджуючи долі видатних особистостей та суспільних процесів тієї епохи.