Зовнішні сили гальмують довгострокові наміри Путіна в Україні — аналіз нової стратегічної конфронтації
Війна на сході України, яка триває вже понад три роки, починає переходити у нову виснажливу фазу, яка приховує багато невідомих і викликів для обох сторін.
Хоча на перший погляд здається, що жодна з сторін не має ясної перемоги чи неминучої поразки, експерти зауважують, що Кремль змінює свою тактику та стратегічний підхід.
На відміну від початкових амбіцій швидко взяти Київ або скороспіло змінити владу в Україні, російське керівництво тепер орієнтується на довгострокову витривалість і виснаження противника через тривалий конфлікт.За словами аналітиків, Москва впевнена, що навіть якщо повного здобуття перемоги наразі здалека, програш теж неможливий.
Вона має достатньо ресурсів і гнучку економіку, щоб підтримувати війну, одночасно виснажуючи українські сили та їхніх західних союзників — ті швидше зношуються, ніж росіяни.
Водночас, для Заходу ця стратегія є викликом — необхідно змінити свою політику й тактику, інакше ризикує випадково зіграти на руку Кремлю.На думку Ден Сліта, старшого радника з питань Росії та України у Інституті глобальних змін імені Тоні Блера, ключовим аспектом нинішнього конфлікту є концепція «часу як поля битви».
Путін не досяг своїх первинних цілей — немає швидкої зачистки Києва та зміни влади — але це не означає, що він здається.
Україна вистояла, попри важкі випробування та втрати, зберегла здатність до опору та ідентичність.Перспектива мирних переговорів залишається, хоча вони ще дуже далекі.
Москва відкидає будь-які умови України щодо припинення війни, вимагаючи збереження своїх позицій і продовження виснажувальної тактики.
Аналіз показує, що Кремль більше не прагне швидких територіальних здобутків, а ставить на довготривале виснаження України та її західних партнерів.Однак, експерти попереджають про зростаючий тиск на російське суспільство, яке вже відчуває економічні труднощі — уповільнення зростання ВВП, зростання інфляції та зростання рівня безробіття, а санкційний режим посилює кризу.
Вони прогнозують, що у найближчому майбутньому Москва має зважитися на додаткові мобілізаційні кроки, хоча політично це може стати неприйнятним.Ще одне важливе питання — невід’ємна роль європейських країн, які з одного боку уникають відкритої ескалації, а з іншого — інвестують у допомогу Україні.
Путін, зі свого боку, розраховує, що з часом Україна самостійно зломить опір через нестачу ресурсів і виснаженість, а Захід не встигне протистояти цим викликам.
Це стратегія виснаження, яка працює лише до тих пір, поки вона не буде порушена масивною допомогою.Оглядачі наголошують, що Україні потрібно отримати не лише озброєння, але й широковизнані гарантії безпеки й ресурси для тривалої боротьби — сучасні боєприпаси, високоточну техніку, бойові машини та дрони для розвідки і ударів.
Важливо, щоб союзники діяли у довгостроковій перспективі, надаючи стабільну підтримку, і тоді Київ зможе перейти до контрнаступу та витіснити російські війська з окупованих територій.На завершення, експерти підкреслюють, що європейські лідери уже створили відповідну платформу для узгодженої дії та забезпечення миру та стабільності для України.
Важливо правильно використати цю можливість, щоб побудувати спільний стратегічний курс і змінити баланс сил на користь України і її захисників.