Дводушність реформування правоохоронних органів в Україні: імітація та реальні зміни
В Україні сьогодні спостерігається роздвоєність у процесі реформування системи правопорядку.
З одного боку, офіційно ведуться зусилля, спрямовані на європейські стандарти та прихильність до євроінтеграційних зобов’язань, з іншого — реальні дії часто залишаються на рівні імітації та формальностей, що гальмує прогрес у цій важливій сфері.
Експерт з питань законодавства Євген Крапивін у своїй статті аналізує цю дихотомію, вказуючи на суттєві суперечності між обіцянками та реальністю.За його словами, держава на рівні стратегічних документів, таких як Дорожня карта з питань верховенства права, має чіткий намір модернізувати систему правопорядку.
Згідно з концепцією, керівні посади у національній поліції тепер призначатимуться за результатами конкурсів, а внутрішній контроль має зазнати удосконалень із запровадженням типової етичної поведінки та систем оцінювання, що будуть проходити через регулярний аудит.
Верховна влада працює над ухваленням закону, який унормує статус і функціонал правоохоронних органів, консолідує їхні обов’язки і визначить їхню персону.Однак, одночасно із цим у внутрішньополітичній реальності ситуація зовсім інша.
Уся країна спостерігає за зростанням практики незаконних обшуків без судового рішення з боку Держбюро розслідувань, а також зростаючими скаргами адвокатів та правозахисників на його низький рівень ефективності.
Водночас проблеми у військовій сфері, такі як випадки корупції, зловживань та військових злочинів, руйнують боєздатність країни.Загострює ситуацію і політичний тиск з боку спецслужб, зокрема використання зв’язків із Росією та політичне переслідування активістів і пенсіонерів, котрі демонструють свою позицію у соцмережах.
Національна поліція намагається перевести законопроєкти щодо конкурсних процедур у сфері правоохоронної діяльності у формальну площину, що зменшує рівень прозорості та відкритості кадрового відбору.
Надії на реальні зміни руйнуються через збереження шкідливих нормативів та незмінені політичні впливи.За словами європейських та українських експертів, головною перепоною у реформуванні правоохоронних органів залишається не окрема особа, а більш системна проблема – консолідація владних структур та їхніх інтересів.
І тому, переміна керівництва без глибших переформатувань не дає бажаного результату.
Важливо зосередитися на боротьбі з корінню проблем, а не лише на косметичних або формальних заходах, щоб справді рухатися у напрямку європейських стандартів та довіри громадян до системи правопорядку.