Аляська сцена: як Трамп і Путін підривають потенціал миру в Україні та Європі
Після недавнього саміту в Анкориджі ситуація навколо України і геополітичної стабільності континенту знову на межі нової кризи.
Вгорі стоять дві потужні та впливові особистості — Володимир Путін та Дональд Трамп, кожен з яких має свої амбіції та стратегічні цілі, що суттєво впливають на хід історії.
Два лідери зійшлися в дипломатичному протистоянні, яке мало б визначити майбутнє війни на сході України, стабільність Європи і безпеку країни-агресора.
Але їхні дії, натомість, створюють нові загрози й виклики для національної безпеки і мирного процесу в регіоні.Зустріч у Анкориджі, яка мала стати історичним моментом для дипломатії, перетворилася на символ компрометації.
Американський президент Дональд Трамп та російський лідер Володимир Путін зійшлися у торговій, а водночас і в дипломатичній боротьбі, де головними темами обговорення були припинення вогню і санкції.
Проте результатом стала повна несподіванка: Трамп, з одного боку, заявляв про підтримку мирних ініціатив, а з іншого — демонстрував готовність ігнорувати реальні виклики російської військової агресії в Україні.Під час прес-конференції, яка проходила без запитань і обмежувалася заздалегідь підготовленими короткими заявами, звучали дві ключові фрази: «припинення вогню» і «санкції».
Вони ніби були статус-кво, що залишає українських і європейських союзників у стані невизначеності та очікувань.
Водночас, Путін, отримавши змогу вийти з дипломатичної ізоляції, отримав червону доріжку та привітання від західних країн, тоді як українські та європейські лідери залишилися здивованими та розчарованими.Після саміту з’явилася ще одна версія: Трамп, очевидно, відмовився від жорстких санкцій і важливих кроків щодо посилення тиску на Росію.
Відомо, що президент США у публічних виступах змінює свої позиції, і цей раз не став винятком.
Він провів час, демонструючи готовність піддаватися компромісам і відклавши будь-які розмови про нові санкції «на незабаром».
Замість цього, увага була зосереджена на зручних для себе дипломатичних жестах — приватних зустрічах та жестах дружелюбності по відношенню до Володимира Путіна.Ще більш тривожною стала ситуація з українським питанням.
Зеленський і його співвітчизники чекали від Вашингтона підтримки, яка б допомогла повернути контроль над ситуацією, але натомість отримали лише підтвердження того, що багатогодинні перемовини не привели до конкретних домовленостей.
Трамп, який виступає за мир із застосуванням сили, знову ставить під сумнів перспективи швидкого врегулювання конфлікту і посилює ризик послаблення української позиції.Що стосується України, то сценарії, які відкриваються, можуть мати катастрофічні наслідки для країни і регіону в цілому.
В той час, як Росія продовжує жорстоко вести війну, а світ недосяжно спостерігає за цією трагедією, міжнародна спільнота опиняється перед складним вибором: чи підтримати дипломатичний шлях і продовжувати тиснути на Москву, чи залишити українців один на один із агресором.
Ситуація все більше схиляє до того, що, на жаль, можливості миру знову зведені до мінімуму, щоб не сказати — до нуля.