Україна повертає з Росії ще 84 полонених, з них багато хто був у полоні з 2014 року
Значною подією для України стало завершення чергового етапу обміну військовополоненими та цивільними з Російською Федерацією.
В рамках 67-го за рахунком процесу обміну з неволі вдалося звільнити 84 українців, серед яких є як військові, так і цивільні особи.
Це одна з наймасштабніших зустрічей полонених за останні роки, і вона має глибокий символічний та гуманітарний сенс для всього українського суспільства.За словами президента Володимира Зеленського, цей обмін став важливим кроком у поверненні українців додому, адже майже всі звільнені потребують медичної допомоги та тривалої реабілітації.
Серед звільнених є люди, які перебували у російському полоні ще з 2014, 2016 і 2017 років, а також захисники Маріуполя, що героїчно боролись на островах та у гарнізонах.Координаційний штаб по роботі з військовополоненими повідомив, що з російської неволі вдалося врятувати 33 військових і 51 цивільного українця.
Унікальність цього обміну полягає у тому, що серед звільнених є особи, які були незаконно засуджені та трималися за ґратами ще до широкомасштабного вторгнення.
Один із звільнених провів у полоні понад 4000 днів, його затримали в Донецькій області ще у 2014 році.Звільнені також люди, засуджені окупантами у 2016-2021 роках, серед них — три жінки зі сходу України, одна з яких — вчителька початкової школи, ув’язнена у 2019 році.Також серед повернутих є 27-річний молодик, якого незаконно затримали у 2016 році, він був лише 18-річним тоді.
Відзначимо, що з неволі вдалося визволити й героїв із гарнізону Маріуполя, військових Військово-морських сил та прикордонників.
З російського полону вийшли 10 офіцерів, а також дві пари братів, які тримали на своїх плечах роки напруги і невизначеності.Всіх визволених об’єднює те, що більшість із них мають проблеми із здоров’ям або інвалідність.
Наймолодшим з них 26 років, а найстарший уже перетнув 74-річний рубіж — цей чоловік перебував у російському ув’язненні сім років, починаючи з 2018 року.
Огляд реінтеграційних процесів та гуманітарних аспектів свідчить: кожен із них повертається до рідної України з надією на відновлення сил та повноцінне життя, яке раніше йому здавалося недосяжним.Це яскравий приклад стійкості українського духу і непохитної волі до повернення своїх співвітчизників додому, навіть сквозь найтемніші часи боротьби та випробувань.