Що має пам’ятати Трамп перед зустріччю на Алясці: особливості дипломатичної стратегії та уроки історії

У липні 1953 року, коли напередодні завершення Корейської війни США чекали офіційного оголошення про припинення вогню, тодішній президент Дуайт Ейзенхауер не міг знайти спокій.
Він цілу ніч перебував у роздумах, безперервно обговорюючи з довіреними помічниками страшні наслідки війни та шокуючу історію від російського генерала, який повідомив, що він сам «розчищав» мінні поля — пропускаючи війська через них безпосередньо.
Ця історія і досвід тогочасної дипломатії мають сьогодні своє відображення у тій ситуації, що склалася навколо майбутніх переговорів США та Росії на Алясці, де президент Дональд Трамп готується до саміту з Володимиром Путіним.
Що ж він має пам’ятати, щоб правильно себе поводити на цій зустрічі і чи зможе використати історичний досвід для досягнення своїх цілей?Очікування від зустрічі, яка запланована на п’ятницю, 15 серпня, в анкоріджському регіоні, досить стримані.
Білий дім намагається знизити розмови про будь-які прориви чи історичні угоди: Трамп називає цю зустріч «ознайомчою», його прессекретар наголошує, що це лише «права на прослуховування».
Однак, за словами аналітиків, не виключено, що у саміті президент США проявить не тільки прагнення вести перемовини, а й можливість проявити рішучість.
За словами оглядача Девіда Ігнатіуса, Трамп має намір подати Путіну чіткий меседж щодо того, у чому полягає потенційна угода — і що він вимагає натомість: земельних ресурсів в обмін на мир.
На порядку денному — обговорення деталей: скільки й яких територій може бути передано, які умови забезпечать довготривалість миру та чи Путін буде готовий прийняти таку пропозицію.
У разі відмови Росії — це стане тестом для американського лідера на терпіння і рішучість застосувати санкції, про які він ще неодноразово погрожував.
Законодавчі ініціативи вже підготовлені у Сенаті, і тепер головне — довести свою готовність до дій.
Важливо, що Путін, можливо, спробує затягнути процес або відмовитися від пропозиції, пропонуючи компроміси та поступки «під час гри».
Для України цей саміт може стати вирішальним: чи вдасться президенту Зеленському наполягти на збереженні територіальної цілісності, або ж йому доведеться йти на компроміс, знаючи, що земля в обмін на мир, можливо, стане реальністю, зважаючи на політичну ситуацію та настрої в регіоні.Головним питанням для України та її західних партнерів залишається безпека після можливого підписання угоди: чи підсилить Європа свою військову підтримку, чи США активізують моніторинг і контроль за дотриманням домовленостей, зокрема — за допомогою супутникових технологій.
Історичні паралелі також прослідковуються — деякі експерти порівнюють можливу зустріч з підписанням Мюнхенської угоди 1938 року, яка стала однією з перших ознак поступової втрати контролю над ситуацією.
Інші ж вважають, що зустріч в Анкориджі може повторити уроки США в Кореї: там Ейзенхауер не тільки тиснув на союзника — Південну Корею, а й попереджував ворогів, маючи ракету у рукаві.
Україна і світ зараз потребують справедливого і збалансованого врегулювання.
В історії багато прикладів, коли наполегливість і дипломатія допомагали завершити конфлікти та зупинити кровопролиття.
Перед Трампом стоять важкі виклики: він має врахувати not only політичний, але й історичний досвід, щоб не допустити повторення помилок минулого і зберегти шанси на світ, що буде справедливою та тривкою угодою.