Українська армія у пастці радянських звичок: чи зможе зараз вона подолати внутрішні виклики та зупинити агресію Росії?
Після трьох років війни з російською агресією українські військові та їхні командири стикнулися із глибокими внутрішніми викликами, що виникли ще з радянської епохи.
У перший рік повномасштабного вторгнення українські захисники демонстрували неабияку кмітливість і здатність швидко реагувати на обставини, часто переходячи до імпровізованих рішень на полі бою, що дозволяло здобувати важливі тактичні переваги.
Однак з часом, під тиском традиційного командування «згори», в українській армії почали знову поширюватися радянські підходи, що базуються на централізованому управлінні та ієрархії.
Це призвело до зростання втрат, зниження морального духу та послаблення обороноздатності країни, особливо враховуючи, що Росія не зменшує своїх агресивних намірів і продовжує забезпечувати собі перевагу у чисельності та техніці.
Внутрішні проблеми поглиблює і бюрократична культура, яка ускладнює реалізацію швидких і ефективних тактичних рішень на передовій.
Військові експерти та командири говорять про необхідність кардинально змінювати підходи, делегуючи більше повноважень полевим командувачам та запроваджуючи сучасні стандарти командування НАТО, що намагаються зменшити роль радянських традицій.
Багато військовослужбовців відчувають, що звичка боятися отримувати накази та спрацьовує у вигляді страху перед відповідальністю, що нюхує на запуски опромінених тактичних рішень, і часто призводить до хаотичних відступів або безуспішних атак.
Тоді як російські війська, нехтуючи людськими втратами та дотримуючись жорсткої ієрархії, для певного часу здатні зберігати свої позиції, українським захисникам доводиться швидко шукати нові підходи та змінювати стратегію.
Важливу роль у цьому процесі відіграють і керівники на передовій, але системна невпевненість, страх і бюрократія стримують прогрес.
Водночас, відбуваються і окремі позитивні зрушення — з’являються нові підрозділи, що навчаються за західними стандартами та прагнуть активніше використовувати сучасні технології і тактики ведення бою.
В Україні активно вивчають досвід НАТО, зокрема моделі делегування повноважень і командного управління на місцях.
Попри економічні та військові труднощі, багато військових вважають, що ключовий шлях до перемоги лежить через подолання радянських спадщин та створення нової ефективної армії.
Проте чимало викликів залишаються невирішеними: збереження традиційних ієрархічних підходів, страх перед поразкою та невеликі ресурси для заміни втрат.
На тлі цієї внутрішньої боротьби Україна намагається зберегти обороноздатність та здобути стратегічну перевагу, але без глибоких реформ і відмови від радянських моделей це зробити вкрай складно.